Іванна Шкромида - Заводи годують тебе, моя дівчинко
текст песни
21
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Іванна Шкромида - Заводи годують тебе, моя дівчинко - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Заводи годують тебе, моя дівчинко. У їхніх руках - ложка чорного борошна і кусень зафарбованого хліба. Ти їси це з натхненням, прикусуючи губи, намагаючись вхопити кожну крихту приперчену. Тобі бракує солодкого, але ти наповнюєшся. Стає краще. Йдеш вулицями - розхристана й двояка. У тобі ж перетравлюються комахи, кордони й купідони. Шумно там, всередині. Лице маскується гримасою зайнятості й тимчасовості.
Заводи проводжають тебе тремтливим гудінням, намагаючись вхопити за волосся подовгуватими порізаними рукавами. Неслухнані локони стрибають-перестрибують, граються. Тебе тримають, а ти й не пручаєшся.
І факт не в тому, що ти слабодуха, просто очі позаду не прижилися. Не пришилися. Не приклеїлись.
Заводи тримають тебе за руку, напувають чорною кавою і дарують зів'ялі ромашки. Ти вдячна їм, ти закохана. В тобі купідони вимірюють стріли. Паралельно трамваї привозять додому, роздягають і залишають синці на підборідді. Словом - життя вдалося. Життя примостилось в тобі, у волоссі, у тому, що й не приснилось би, якби не заводи та їхні примірники,клоновані біржі, закутані іграшки, шматки пережованого паперу.
Заводи сплять за твоїм вікном, співають тобі мрійливі колискові. А зранку знову годують, обіймають, цілують в чого - наче вміють піклуватися. І коли тобі самотньо, ти йдеш в їхні обійми. Вкладаєшся їм на коліна - і відчуваєш себе в безпеці, поки хтось чорною не фарбою не домальовує твоє тіло, зсередини.
Заводи проводжають тебе тремтливим гудінням, намагаючись вхопити за волосся подовгуватими порізаними рукавами. Неслухнані локони стрибають-перестрибують, граються. Тебе тримають, а ти й не пручаєшся.
І факт не в тому, що ти слабодуха, просто очі позаду не прижилися. Не пришилися. Не приклеїлись.
Заводи тримають тебе за руку, напувають чорною кавою і дарують зів'ялі ромашки. Ти вдячна їм, ти закохана. В тобі купідони вимірюють стріли. Паралельно трамваї привозять додому, роздягають і залишають синці на підборідді. Словом - життя вдалося. Життя примостилось в тобі, у волоссі, у тому, що й не приснилось би, якби не заводи та їхні примірники,клоновані біржі, закутані іграшки, шматки пережованого паперу.
Заводи сплять за твоїм вікном, співають тобі мрійливі колискові. А зранку знову годують, обіймають, цілують в чого - наче вміють піклуватися. І коли тобі самотньо, ти йдеш в їхні обійми. Вкладаєшся їм на коліна - і відчуваєш себе в безпеці, поки хтось чорною не фарбою не домальовує твоє тіло, зсередини.
Фабрики кормят тебя, моя девушка. В их руках - ложке черной муки и кусочка окрашенного хлеба. Вы едите это с вдохновением, кусая губы, пытаясь схватить каждую крошку запеченной. Вам не хватает сладкого, но вы наполнены. Становится лучше. Вы идете по улицам - взвешивая и дважды. Насекомые, границы и чапоседания перевариваются в вас. Шумно там, внутри. Лицо замаскируется гримасом занятости и временности.
Фабрики несут вас с дрожащим гудящим, пытаясь понять волосы с помощью протяженных рукавов. Нераспознанные кудри прыжок-реал, игра. Вы держат, и вы не устойчиво.
И дело не в том, что вы слабы, только ваши глаза не укоренились. Не шил. Они не прилипали.
Фабрики держат вас за руку, выпейте черный кофе и дают выцветшие ромашки. Вы им благодарны, вы влюблены. В вашем Купидоне стрелки измеряются. Параллельно, трамваи приносят домой, раздевают и оставляют синяки на подбородке. Короче говоря, жизнь была возможна. Жизнь пришла к вам, в ваших волосах, в том, что это не было бы мечтой, если бы не заводы и их копии, клонированные обмены, обернутые игрушки, кусочки пережеванной бумаги.
Фабрики спят за вашим окном, поют свои мечтательные колыбельные. И утром их снова кормят, обнимают, целуя что -то - как будто они могут позаботиться. И когда ты один, ты ходишь к их объятиям. Вы кладете их на колени - и вы чувствуете себя в безопасности, пока кто -то не станет черным с краской, своим телом, изнутри.
Фабрики несут вас с дрожащим гудящим, пытаясь понять волосы с помощью протяженных рукавов. Нераспознанные кудри прыжок-реал, игра. Вы держат, и вы не устойчиво.
И дело не в том, что вы слабы, только ваши глаза не укоренились. Не шил. Они не прилипали.
Фабрики держат вас за руку, выпейте черный кофе и дают выцветшие ромашки. Вы им благодарны, вы влюблены. В вашем Купидоне стрелки измеряются. Параллельно, трамваи приносят домой, раздевают и оставляют синяки на подбородке. Короче говоря, жизнь была возможна. Жизнь пришла к вам, в ваших волосах, в том, что это не было бы мечтой, если бы не заводы и их копии, клонированные обмены, обернутые игрушки, кусочки пережеванной бумаги.
Фабрики спят за вашим окном, поют свои мечтательные колыбельные. И утром их снова кормят, обнимают, целуя что -то - как будто они могут позаботиться. И когда ты один, ты ходишь к их объятиям. Вы кладете их на колени - и вы чувствуете себя в безопасности, пока кто -то не станет черным с краской, своим телом, изнутри.
Другие песни исполнителя: