Жадан і Собаки - Листопад
текст песни
46
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Жадан і Собаки - Листопад - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Перші дні листопада.
Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
як я її тут залишу?
Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.
Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.
Якщо буде потрібно —
поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
вона ні в чому не винна.
Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.
Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
раптом птахи почнуть битися в стіни,
раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,
раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
раптом забуде все, що говорила до цього,
раптом серце її, золоте й шалене,
буде битись тепер для когось чужого.
Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.
І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.
Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.
Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
як я її тут залишу?
Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.
Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.
Якщо буде потрібно —
поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
вона ні в чому не винна.
Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.
Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
раптом птахи почнуть битися в стіни,
раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,
раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
раптом забуде все, що говорила до цього,
раптом серце її, золоте й шалене,
буде битись тепер для когось чужого.
Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.
І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.
Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.
Первые дни ноября.
Она спит в пустой комнате в странной кровати.
И он думает: чужой город, чужая комната -
Как я здесь оставить здесь?
Третье на ужин.
Сухая осень.
Я добавляю, пока она не спит, разговаривает постоянно.
Свет так просто.
Она четвертый день на дороге.
Позвольте ей хотя бы быть тихой.
Если тебе нужно -
исправлять одеяло.
Если холодно -
вызывая окно.
Я постараюсь вырвать свои простуды неизлечимыми.
Я сам изобрел это,
Она не виновата.
Как я ей оставить?
Скоро вечер начнется.
Быстро штамп, воздух охлаждается.
Лучше уже охраняется ее вещами.
Лучше согреть ее стигма.
Внезапно, когда я иду, реки наводнят в комнату,
Внезапно птицы начнут бороться в стене,
Внезапно деревья приведут это и приведут к слою,
Внезапно соседи начнут разорвать свое тело на части,
Внезапно, как только я выхожу, она забудет обо мне,
вдруг забыть все, что говорило с этим,
Внезапно сердце ее, золотой и безумной,
Будет драться сейчас для кого-то другого.
Давай спать. Отпусти их с мечтами.
Пусть ей нынешние мечты сдвигаются в первое.
Даже если в его сне она не узнает меня.
Даже если кто-то еще придет к ней.
И вот он сидит, считая минуту.
Сидит, нервный без необходимости.
И это не просыпается по той причине,
Это боится просыпаться, не видишь его круг сам.
Осень над ними из льда и стали.
Холодные реки, незнакомые люди.
Большинство из них боятся, что все это будет продолжаться.
Большинство из них боятся, что больше ничего не будет.
Она спит в пустой комнате в странной кровати.
И он думает: чужой город, чужая комната -
Как я здесь оставить здесь?
Третье на ужин.
Сухая осень.
Я добавляю, пока она не спит, разговаривает постоянно.
Свет так просто.
Она четвертый день на дороге.
Позвольте ей хотя бы быть тихой.
Если тебе нужно -
исправлять одеяло.
Если холодно -
вызывая окно.
Я постараюсь вырвать свои простуды неизлечимыми.
Я сам изобрел это,
Она не виновата.
Как я ей оставить?
Скоро вечер начнется.
Быстро штамп, воздух охлаждается.
Лучше уже охраняется ее вещами.
Лучше согреть ее стигма.
Внезапно, когда я иду, реки наводнят в комнату,
Внезапно птицы начнут бороться в стене,
Внезапно деревья приведут это и приведут к слою,
Внезапно соседи начнут разорвать свое тело на части,
Внезапно, как только я выхожу, она забудет обо мне,
вдруг забыть все, что говорило с этим,
Внезапно сердце ее, золотой и безумной,
Будет драться сейчас для кого-то другого.
Давай спать. Отпусти их с мечтами.
Пусть ей нынешние мечты сдвигаются в первое.
Даже если в его сне она не узнает меня.
Даже если кто-то еще придет к ней.
И вот он сидит, считая минуту.
Сидит, нервный без необходимости.
И это не просыпается по той причине,
Это боится просыпаться, не видишь его круг сам.
Осень над ними из льда и стали.
Холодные реки, незнакомые люди.
Большинство из них боятся, что все это будет продолжаться.
Большинство из них боятся, что больше ничего не будет.
Другие песни исполнителя: