Жадан і Собаки - Торчок
текст песни
30
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Жадан і Собаки - Торчок - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Чорна зоря арештантів висить угорі,
і стебла трави від нічного туману важкі й вологі,
і юний торчок дивиться на ліхтарі,
сидячи третю добу в обласній наркології.
І доки сплять на матрацах брати-торчки,
доки прострілюють тишу старі пружини,
доки пливуть сновидінь золоті річки,
він співає тюремних пісень, не дотримуючись режиму.
І він співає:
той, хто боїться, зводить високі мури,
Джа не вигадував для мене цю трудову терапію,
мудрості мені не добавлять жодні мікстури,
я завжди буду робити лише те, що я вмію.
І ніхто не скаже за мене мої слова.
І ніхто не зробить за мене мою роботу.
Час на волю, бо скоро почнуться жнива,
І тому сидіти мені тут, скажемо прямо, без понту.
І коли я вийду звідси, збиваючи вранішні роси,
і коли я прийду додому запашними полями,
старенька мама віддасть мені мої папіроси,
а друзі дитинства зійдуться з повними кораблями.
Ніч відійшла за мости, за темні горби,
із усім своїм крамом, з казенним своїм покривалом,
і радість росла, мов лісові гриби,
над печальним торчком і розчуленим медперсоналом.
І слово правди здіймало своє крило.
І здіймало своє крило слово любові.
І сонце в зеленому небі на захід пливло.
І тягнулись за сонцем зернові та бобові.
І коли я вийду звідси,
і коли я прийду додому…
і стебла трави від нічного туману важкі й вологі,
і юний торчок дивиться на ліхтарі,
сидячи третю добу в обласній наркології.
І доки сплять на матрацах брати-торчки,
доки прострілюють тишу старі пружини,
доки пливуть сновидінь золоті річки,
він співає тюремних пісень, не дотримуючись режиму.
І він співає:
той, хто боїться, зводить високі мури,
Джа не вигадував для мене цю трудову терапію,
мудрості мені не добавлять жодні мікстури,
я завжди буду робити лише те, що я вмію.
І ніхто не скаже за мене мої слова.
І ніхто не зробить за мене мою роботу.
Час на волю, бо скоро почнуться жнива,
І тому сидіти мені тут, скажемо прямо, без понту.
І коли я вийду звідси, збиваючи вранішні роси,
і коли я прийду додому запашними полями,
старенька мама віддасть мені мої папіроси,
а друзі дитинства зійдуться з повними кораблями.
Ніч відійшла за мости, за темні горби,
із усім своїм крамом, з казенним своїм покривалом,
і радість росла, мов лісові гриби,
над печальним торчком і розчуленим медперсоналом.
І слово правди здіймало своє крило.
І здіймало своє крило слово любові.
І сонце в зеленому небі на захід пливло.
І тягнулись за сонцем зернові та бобові.
І коли я вийду звідси,
і коли я прийду додому…
Черный рассвет заключенных висит выше,
и стебли травы с ночного тумана тяжелые и влажные,
и молодой Торчет смотрит на фонарь,
Сидя на третий день в региональной наркологии.
И пока они спят на матрасах, братьев-ударах,
Пока застрелены старые источники тишины,
Пока плавают мечты о Золотых реках,
Он поет тюремные песни, не следуя режиму.
И он поет:
Тот, кто боится, - высокие стены,
JA не изобрел для меня эту рабочую терапию,
Мудрость не будет добавлена ни одним лекарством,
Я всегда буду делать только то, что знаю.
И никто не скажет мои слова для меня.
И никто не сделает мою работу для меня.
Время к свободе, потому что урожай скоро начнется,
И так сиди здесь, скажем, без Поннуса.
И когда я ухожу отсюда, сбивая утреннюю росу,
И когда я прихожу домой с ароматными полями,
Старая мама даст мне мои папине,
И друзья детства соберутся вместе с полными кораблями.
Ночь ушла на мосты, для темных горбов,
со всем вашим магазином, со своим государством одеялом,
и радость росла как лесные грибы,
Над грустным склоном и разочарованным медицинским персоналом.
И слово истины подняло свое крыло.
И Слово любви подняло свое крыло.
И солнце в зеленом небе на западе плавало.
И зерно и бобовые были нарисованы за солнцем.
И когда я уйду отсюда,
И когда я прихожу домой ...
и стебли травы с ночного тумана тяжелые и влажные,
и молодой Торчет смотрит на фонарь,
Сидя на третий день в региональной наркологии.
И пока они спят на матрасах, братьев-ударах,
Пока застрелены старые источники тишины,
Пока плавают мечты о Золотых реках,
Он поет тюремные песни, не следуя режиму.
И он поет:
Тот, кто боится, - высокие стены,
JA не изобрел для меня эту рабочую терапию,
Мудрость не будет добавлена ни одним лекарством,
Я всегда буду делать только то, что знаю.
И никто не скажет мои слова для меня.
И никто не сделает мою работу для меня.
Время к свободе, потому что урожай скоро начнется,
И так сиди здесь, скажем, без Поннуса.
И когда я ухожу отсюда, сбивая утреннюю росу,
И когда я прихожу домой с ароматными полями,
Старая мама даст мне мои папине,
И друзья детства соберутся вместе с полными кораблями.
Ночь ушла на мосты, для темных горбов,
со всем вашим магазином, со своим государством одеялом,
и радость росла как лесные грибы,
Над грустным склоном и разочарованным медицинским персоналом.
И слово истины подняло свое крыло.
И Слово любви подняло свое крыло.
И солнце в зеленом небе на западе плавало.
И зерно и бобовые были нарисованы за солнцем.
И когда я уйду отсюда,
И когда я прихожу домой ...
Другие песни исполнителя: