Андрій Любка - Ти прокинешся зранку
текст песни
43
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Андрій Любка - Ти прокинешся зранку - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.
Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,
Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,
Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,
Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.
Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:
Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,
Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:
Я кинув курити учора вночі,
Прочитав есемеску, дістав ключі,
Відчинив замок, зайшов у кімнату,
Увімкнув світло, сорочку зім’яту
Підібрав із крісла, налив собі рому,
І подумав: нарешті вдома.
Скільки всього і скільки я мандрував!
Стежку смерті тричі вночі минав.
Довго жив без тебе, набрався пороків,
Написав дві книжки, мені двадцять років.
І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,
Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,
За те, що живу, і за те, що пишу,
За хороші фільми, нормальну траву,
За тебе включно, за наше життя,
За всю цю музику без кінця,
За цю от сцену і за цей мікрофон,
За мій розряджений телефон,
За твою смс: скоро прийду,
Боже, дякую!
Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.
Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.
А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.
І я відповім:
Для тебе, кохана, я здатен на все,
Аби лише бачити твоє лице,
Аби лиш тримати за руку тебе,
Для тебе, рідна, я здатен на все.
А потім в лікарні, як божий знак,
Медсестра мені скаже: у тебе рак.
І ти закричиш, а я промовчу,
Через вісім місяців ляжу в труну,
І голосно й гулко, як серцебиття,
Будуть мовчати земля й небеса.
І не мине навіть року, можливо, пів,
Як тебе поцілує якийсь дебіл.
Ти йому розкажеш якось вночі:
У мене був хлопець, писав вірші,
Помер у двадцять, у нього був рак,
Жаль, звісно, але рак – це рак.
І якщо після смерті існує життя,
Якщо далі тече ця нестримна ріка,
Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,
Якщо поезія вічна, я всім назло
Далі дивитимусь в твоє лице,
Далі кохатиму тебе.
Вы просыпаетесь утром и сказать: вы знаете,
Вы, типа, писатель, человек душ архитектор,
Представитель культурной интеллигенции, ну, и все такое,
То, что вы нашли во мне, я даже не понимаю, что вы пишете,
Я даже не знаю, вы поэт, я просто понравились мои глаза. И прическа.
Я лежу рядом, будет холодной поздней осенью, я даже думаю, что:
Черт, я всегда пишу о осенних, листах, и вот она здесь, смерть любовницы,
Поздняя осень, блин. Возвращение и сказать:
Я бросил курить вчера ночью,
Прочитайте esmesca, получили ключи,
Брошено замок, пошел в комнату,
Свет включен, рубашка мятой
Подобрал с кресла, налить ром,
И подумал: наконец-то дома.
Сколько и сколько я ездил!
Смерть след три раза в сутки.
Долго жил без тебя, пороки получили,
Написал две книги, я двадцать лет.
И за то, что я дышу, я вижу, за то, что я здесь,
Хотя наша жизнь есть железнодорожная станция и фаст-фуд,
Для жизни, и для записи,
Для хороших фильмов, нормальная трава,
Для вас включительно, для нашей жизни,
За всю эту музыку без конца,
Для этого один из сцены и для этого микрофона,
Для моего разряда телефона,
Для вашего SMS: скоро придет,
Боже, спасибо!
Вы будете улыбаться и говорить: для этого я люблю тебя, дуру.
Я скажу: Вы уже должны встать, десятую часть утра, ко мне на работу.
И вы будете улыбаться и говорить: Нет, еще раз, по крайней мере, один раз.
И я отвечу:
Для вас, дорогой, я способен на все,
Для того, чтобы увидеть ваше лицо,
Для того чтобы держать вашу руку вам,
Для вас, родные, я способен на все.
А потом в больнице как Божий знак,
Медсестра скажет мне: у вас рак.
И вы закрываете, и я молчал,
За восемь месяцев, чтобы лечь в гроб,
И громко и Гулько как сердцебиение,
Будет ли молчать землю и небо.
И даже не год, может быть, половина,
Как ты целуешь кого-то.
Скажешь ему как-то ночью:
У меня был парень, писал стихи,
Умер в двадцать лет, он был рак,
Сожаление, конечно, но рак является рак.
И если после смерти есть жизнь,
Если это следует за этим нерегулярные реки,
Если осень продолжается, если тепло согревает,
Если поэзия вечна, я все имена
Далее, чтобы посмотреть в лицо,
Следовать за тобой.
Вы, типа, писатель, человек душ архитектор,
Представитель культурной интеллигенции, ну, и все такое,
То, что вы нашли во мне, я даже не понимаю, что вы пишете,
Я даже не знаю, вы поэт, я просто понравились мои глаза. И прическа.
Я лежу рядом, будет холодной поздней осенью, я даже думаю, что:
Черт, я всегда пишу о осенних, листах, и вот она здесь, смерть любовницы,
Поздняя осень, блин. Возвращение и сказать:
Я бросил курить вчера ночью,
Прочитайте esmesca, получили ключи,
Брошено замок, пошел в комнату,
Свет включен, рубашка мятой
Подобрал с кресла, налить ром,
И подумал: наконец-то дома.
Сколько и сколько я ездил!
Смерть след три раза в сутки.
Долго жил без тебя, пороки получили,
Написал две книги, я двадцать лет.
И за то, что я дышу, я вижу, за то, что я здесь,
Хотя наша жизнь есть железнодорожная станция и фаст-фуд,
Для жизни, и для записи,
Для хороших фильмов, нормальная трава,
Для вас включительно, для нашей жизни,
За всю эту музыку без конца,
Для этого один из сцены и для этого микрофона,
Для моего разряда телефона,
Для вашего SMS: скоро придет,
Боже, спасибо!
Вы будете улыбаться и говорить: для этого я люблю тебя, дуру.
Я скажу: Вы уже должны встать, десятую часть утра, ко мне на работу.
И вы будете улыбаться и говорить: Нет, еще раз, по крайней мере, один раз.
И я отвечу:
Для вас, дорогой, я способен на все,
Для того, чтобы увидеть ваше лицо,
Для того чтобы держать вашу руку вам,
Для вас, родные, я способен на все.
А потом в больнице как Божий знак,
Медсестра скажет мне: у вас рак.
И вы закрываете, и я молчал,
За восемь месяцев, чтобы лечь в гроб,
И громко и Гулько как сердцебиение,
Будет ли молчать землю и небо.
И даже не год, может быть, половина,
Как ты целуешь кого-то.
Скажешь ему как-то ночью:
У меня был парень, писал стихи,
Умер в двадцать лет, он был рак,
Сожаление, конечно, но рак является рак.
И если после смерти есть жизнь,
Если это следует за этим нерегулярные реки,
Если осень продолжается, если тепло согревает,
Если поэзия вечна, я все имена
Далее, чтобы посмотреть в лицо,
Следовать за тобой.
Другие песни исполнителя: