Наталя Самсонова - Чорна вишиванка
текст песни
53
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Наталя Самсонова - Чорна вишиванка - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Десять років горіла земля у людей під ногами.
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носить твій син і нехай пам'ятає про нас".
Приспів:
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,*
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.**
І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Приспів:
Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля. (x2)
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.
Кожен день умивається ранок в гарячій крові.
І холодної темної ночі до нашої хати
Принесли молодого хлопчину брати лісові.
А коли партизана Карпати покликали сині,
І коли вже нарешті настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчині:
"Нехай носить твій син і нехай пам'ятає про нас".
Приспів:
Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна була, як моя українська земля.
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,*
Довго-довго чекала пошани, людського тепла.
І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;
По щоці у бабусі тихенька сльоза потекла.**
І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.
Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Приспів:
Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.
Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.
Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.
Чорна-чорна вона, як моя українська земля. (x2)
Десять лет сожгли землю у людей под ногами.
Десять лет стонал земли от враждебных сапог.
Десять лет Карпатская деревня больше не горела ночью,
Десять лет ждал его сыновей возле ворот.
Каждый день за деревней в лесах схватывает машины.
Каждый день промывают в горячей крови.
И холодная темная ночь для нашей хижины
Привел молодого мальчика взять лес.
И когда партизан Карпата называл синий,
И когда он наконец прийти к неполный рабочий день,
Он рубашка рубашка в память о девушке:
«Пусть ваш сын нести и позволит ему помнить нас».
Припев:
Черно-черный был и рубашка, черноватая от ночи.
Черно-черный как смерть. Черно-черный как свежий пахотный.
Черно-черный был и рубашка, как мальчик.
Черно-черный был как моя украинская земля.
Длинная лежащая рубашка в мумочке груди, *
Давно долго ждал честь, человеческое тепло.
И, наконец, пришло время: я положил это сейчас;
На щеке в бабушке, слеза слезы. **
И в душе никогда не появляются на струнах,
И самое невольно выпрямился гордо спина.
Это не случилось бы со мной и где я не был в мире,
Давать эту рубашку внукам и сыновьям.
Припев:
Черно-черная она, и рубашка, чернота от ночи.
Черно-черный как смерть. Черно-черный как свежий пахотный.
Черно-черная она, и рубашка, как мальчик.
Черно-черная, она подобна моей украинской земле. (Х2)
Десять лет стонал земли от враждебных сапог.
Десять лет Карпатская деревня больше не горела ночью,
Десять лет ждал его сыновей возле ворот.
Каждый день за деревней в лесах схватывает машины.
Каждый день промывают в горячей крови.
И холодная темная ночь для нашей хижины
Привел молодого мальчика взять лес.
И когда партизан Карпата называл синий,
И когда он наконец прийти к неполный рабочий день,
Он рубашка рубашка в память о девушке:
«Пусть ваш сын нести и позволит ему помнить нас».
Припев:
Черно-черный был и рубашка, черноватая от ночи.
Черно-черный как смерть. Черно-черный как свежий пахотный.
Черно-черный был и рубашка, как мальчик.
Черно-черный был как моя украинская земля.
Длинная лежащая рубашка в мумочке груди, *
Давно долго ждал честь, человеческое тепло.
И, наконец, пришло время: я положил это сейчас;
На щеке в бабушке, слеза слезы. **
И в душе никогда не появляются на струнах,
И самое невольно выпрямился гордо спина.
Это не случилось бы со мной и где я не был в мире,
Давать эту рубашку внукам и сыновьям.
Припев:
Черно-черная она, и рубашка, чернота от ночи.
Черно-черный как смерть. Черно-черный как свежий пахотный.
Черно-черная она, и рубашка, как мальчик.
Черно-черная, она подобна моей украинской земле. (Х2)
Другие песни исполнителя: