Сергій Жадан - Дядь Саша
текст песни
15
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Сергій Жадан - Дядь Саша - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку,
й знався на справі, пухом йому земля.
Любив говорити: «Справжньому моряку
важливіша честь флоту, аніж репутація корабля.
Тому де б ти не кинув якір, де б не зійшов у порт,
тримай своє серце відкритим для всіх вітрів.
Навіть коли на ранок будеш блювати за борт,
тримайся лише за те, за що триматись хотів.
Навіть коли будеш висіти між рей,
навіть коли тебе волочитиме океанським дном,
завжди пам’ятай, що за кожними із дверей
хтось на тебе чекає з надією та вином!»
Нам дається не так багато знань.
Та й ті, що даються – не надто потрібні в житті.
Але я готовий був без жодних вагань
бачити правду в його маренні й забутті.
Тому що всі його вигадки, байок п’яний сувій,
всі його темні прокляття й чорнильна лють
були про те, що не можна здавати своїх, які встрягли у бій,
і не можна вибачати чужих, які тебе б’ють.
Я пам’ятаю всіх, хто там сидів,
кого виводили нарвані патрулі
до березневих відлиг і листопадових холодів
від утіхи та справедливості при кожнім столі.
Темні обличчя професорів і робітників,
які слухали його розповіді про Чорноморський флот –
частина з них тепер харчується зі смітників,
частина померла від голоду та сухот,
частина залишила ці пропащі місця,
й поїхала вартувати втрачений Єрусалим.
Але я не пам’ятаю жодного серця й лиця,
яке б не готове було померти разом із ним.
«Давай, дядь Саша, - кричав кожен із них, -
нам воздасться з господніх щедрот.
Ця країна не заслуговує на власний флот.
Це місто, з його ріками й золотим піском
ще пом’яне нас паленим коньяком.
Це світло ще відіб’ється в далеких зірках,
ще зітліватимуть чорні троянди в дівочих руках.
Серце б’ється в кожному з нас до забуття.
Смерть приходить лише по тому,
як закінчується життя».
Вони заступали за ріг
і падали мертвими з ніг.
і я, мабуть, один зберіг
те, що лишилось по них.
Срібло, зашите в пасках.
Тварини, діти, жінки.
Дерева в літніх пісках.
Джерела на дні ріки.
й знався на справі, пухом йому земля.
Любив говорити: «Справжньому моряку
важливіша честь флоту, аніж репутація корабля.
Тому де б ти не кинув якір, де б не зійшов у порт,
тримай своє серце відкритим для всіх вітрів.
Навіть коли на ранок будеш блювати за борт,
тримайся лише за те, за що триматись хотів.
Навіть коли будеш висіти між рей,
навіть коли тебе волочитиме океанським дном,
завжди пам’ятай, що за кожними із дверей
хтось на тебе чекає з надією та вином!»
Нам дається не так багато знань.
Та й ті, що даються – не надто потрібні в житті.
Але я готовий був без жодних вагань
бачити правду в його маренні й забутті.
Тому що всі його вигадки, байок п’яний сувій,
всі його темні прокляття й чорнильна лють
були про те, що не можна здавати своїх, які встрягли у бій,
і не можна вибачати чужих, які тебе б’ють.
Я пам’ятаю всіх, хто там сидів,
кого виводили нарвані патрулі
до березневих відлиг і листопадових холодів
від утіхи та справедливості при кожнім столі.
Темні обличчя професорів і робітників,
які слухали його розповіді про Чорноморський флот –
частина з них тепер харчується зі смітників,
частина померла від голоду та сухот,
частина залишила ці пропащі місця,
й поїхала вартувати втрачений Єрусалим.
Але я не пам’ятаю жодного серця й лиця,
яке б не готове було померти разом із ним.
«Давай, дядь Саша, - кричав кожен із них, -
нам воздасться з господніх щедрот.
Ця країна не заслуговує на власний флот.
Це місто, з його ріками й золотим піском
ще пом’яне нас паленим коньяком.
Це світло ще відіб’ється в далеких зірках,
ще зітліватимуть чорні троянди в дівочих руках.
Серце б’ється в кожному з нас до забуття.
Смерть приходить лише по тому,
як закінчується життя».
Вони заступали за ріг
і падали мертвими з ніг.
і я, мабуть, один зберіг
те, що лишилось по них.
Срібло, зашите в пасках.
Тварини, діти, жінки.
Дерева в літніх пісках.
Джерела на дні ріки.
Дядя Саша работал над Фрунзе в Кабаке,
И он знал в этом случае, землю его.
Мне очень понравилось: «Настоящий моряк
Флот важнее репутации корабля.
Итак, где бы вы ни покидали якорь, куда бы вы ни пошли в порт,
Держите свое сердце открытым для всех ветров.
Даже когда вам будет рвать на борту,
Только держитесь за то, что вы хотели.
Даже когда вы видите между Рэем,
Даже когда вы будете тащить вас с дном океана,
Всегда помните, что для каждой из дверей
Кто -то ждет вас с надеждой и вином! »
Нам не дают много знаний.
И те, которые даны, не очень необходимы в жизни.
Но я был готов без колебаний
Увидеть правду в его заблуждениях и забывчиво.
Потому что все его фикции, басни пьяные свитки,
Все его темные проклятия и чернила ярость
были о том, что нельзя было взять на себя, кто вступил в бой,
И вы не можете извиниться перед незнакомцами, которые избили вас.
Я помню всех, кто сидел там,
кого были показаны
Проде оттепеть и ноябрьские простуды
от веселья и справедливости за каждым столом.
Темные лица профессоров и работников,
кто слушал свои истории о черном морском флоте -
Некоторые из них теперь питаются свалкой,
часть умерла от голода и туберкулеза,
Часть оставила эти пропавшие места,
И пошел, чтобы охранять потерянный Иерусалим.
Но я не помню ни одного сердца и лица,
Что бы он ни был готов умереть с ним.
«Давай, дядя Саша», - кричал каждый из них ».
Мы выкупим в Господе.
Эта страна не заслуживает своего собственного флота.
Это город, с его реками и золотым песком
Это все еще будет помнить нас с горящим коньяком.
Этот свет все равно повлияет на далекие звезды,
Черные розы в руках девочек все еще будут завернуты.
Сердце бьется в каждом из нас перед забвением.
Смерть приходит только после этого
Как заканчивается жизнь ".
Они добрались до рога
И они упали мертвыми с ног.
И я, наверное, держал один
Что осталось на них.
Серебро, сшита в пасхальных тортах.
Животные, дети, женщины.
Деревья в летних песках.
Источники на дне реки.
И он знал в этом случае, землю его.
Мне очень понравилось: «Настоящий моряк
Флот важнее репутации корабля.
Итак, где бы вы ни покидали якорь, куда бы вы ни пошли в порт,
Держите свое сердце открытым для всех ветров.
Даже когда вам будет рвать на борту,
Только держитесь за то, что вы хотели.
Даже когда вы видите между Рэем,
Даже когда вы будете тащить вас с дном океана,
Всегда помните, что для каждой из дверей
Кто -то ждет вас с надеждой и вином! »
Нам не дают много знаний.
И те, которые даны, не очень необходимы в жизни.
Но я был готов без колебаний
Увидеть правду в его заблуждениях и забывчиво.
Потому что все его фикции, басни пьяные свитки,
Все его темные проклятия и чернила ярость
были о том, что нельзя было взять на себя, кто вступил в бой,
И вы не можете извиниться перед незнакомцами, которые избили вас.
Я помню всех, кто сидел там,
кого были показаны
Проде оттепеть и ноябрьские простуды
от веселья и справедливости за каждым столом.
Темные лица профессоров и работников,
кто слушал свои истории о черном морском флоте -
Некоторые из них теперь питаются свалкой,
часть умерла от голода и туберкулеза,
Часть оставила эти пропавшие места,
И пошел, чтобы охранять потерянный Иерусалим.
Но я не помню ни одного сердца и лица,
Что бы он ни был готов умереть с ним.
«Давай, дядя Саша», - кричал каждый из них ».
Мы выкупим в Господе.
Эта страна не заслуживает своего собственного флота.
Это город, с его реками и золотым песком
Это все еще будет помнить нас с горящим коньяком.
Этот свет все равно повлияет на далекие звезды,
Черные розы в руках девочек все еще будут завернуты.
Сердце бьется в каждом из нас перед забвением.
Смерть приходит только после этого
Как заканчивается жизнь ".
Они добрались до рога
И они упали мертвыми с ног.
И я, наверное, держал один
Что осталось на них.
Серебро, сшита в пасхальных тортах.
Животные, дети, женщины.
Деревья в летних песках.
Источники на дне реки.
Другие песни исполнителя: