Сергій Жадан - Третій день крізь сутінь масну
текст песни
23
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Сергій Жадан - Третій день крізь сутінь масну - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Третій день крізь сутінь масну.
Третій день без спочинку і сну.
Я звик до піску і до холоду звик,
і в торбі у мене – вино і часник.
А під сукно, мов під листя смерек,
Зарито афганський крек.
Я тридцять днів ховався в імлі,
їв траву і спав на землі,
збираючи, мов данину тяжку,
крихти коштовного порошку,
який, ніби тіні пропащих душ,
лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди,
смерть виводить мене до води,
і, доки я з річища мерзлого п’ю,
тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести,
я обійшов талібанські пости,
дістався міста, продав телефон,
перейшов таджицький кордон,
і на п’яту ніч, хто би що не казав,
побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці,
сонце в траві, туман на ріці,
довгий день, строкатий базар.
Лише б довезти додому товар,
і скинути, якщо повезе,
циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде.
Смерть тримає мене і веде.
Смерть прокидається вночі
на моєму плечі…
…Тихий ранок, темний вагон.
Це був останній мій перегон.
Усі дороги вели сюди.
Ось мічені кров’ю собачі сліди,
і важко, мов короп у глибині,
куля сидить у мені.
Дихати, дихати що б не було,
коли твоя тяга – єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
коли вдихаєш гарячу жагу,
коли видихаєш солодкий щем,
курячи синій елем.
Кров затікає в теплий рукав.
Мене все одно ніхто не чекав.
Кордон зачинено на замок.
І, не відходячи ні на крок,
моя душа, ніби щось чуже,
тіло моє стереже.
+ + +
Третій день без спочинку і сну.
Я звик до піску і до холоду звик,
і в торбі у мене – вино і часник.
А під сукно, мов під листя смерек,
Зарито афганський крек.
Я тридцять днів ховався в імлі,
їв траву і спав на землі,
збираючи, мов данину тяжку,
крихти коштовного порошку,
який, ніби тіні пропащих душ,
лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди,
смерть виводить мене до води,
і, доки я з річища мерзлого п’ю,
тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести,
я обійшов талібанські пости,
дістався міста, продав телефон,
перейшов таджицький кордон,
і на п’яту ніч, хто би що не казав,
побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці,
сонце в траві, туман на ріці,
довгий день, строкатий базар.
Лише б довезти додому товар,
і скинути, якщо повезе,
циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде.
Смерть тримає мене і веде.
Смерть прокидається вночі
на моєму плечі…
…Тихий ранок, темний вагон.
Це був останній мій перегон.
Усі дороги вели сюди.
Ось мічені кров’ю собачі сліди,
і важко, мов короп у глибині,
куля сидить у мені.
Дихати, дихати що б не було,
коли твоя тяга – єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
коли вдихаєш гарячу жагу,
коли видихаєш солодкий щем,
курячи синій елем.
Кров затікає в теплий рукав.
Мене все одно ніхто не чекав.
Кордон зачинено на замок.
І, не відходячи ні на крок,
моя душа, ніби щось чуже,
тіло моє стереже.
+ + +
Третий день через сумерки.
Третий день без отдыха и сна.
Я привык к песку и к холоду, привыкнув,
И в сумке у меня есть вино и чеснок.
И под тканью, как под листьями бахромы,
Афганская трещина похоронена.
Я спрятал тридцать дней в тумане,
ел траву и спал на земле,
Сбор как дань тяжелой,
крошки драгоценного порошка,
что похоже на тени пропавших душ,
Ложь на хребте Гиндукуш.
Эта смерть ищет мои следы,
Смерть ведет меня к воде,
И пока я пью из морозной реки,
держит мою колбу.
Я нес все, что тебе нужно было носить,
Я обошел посты талибов,
получил город, продал телефон,
пересекал границу Таджик,
и в пять ночей, кто скажет,
Он увидел станцию Ростова.
Впереди одеяла,
Солнце в траве, туман на реке,
Длинный, красочный базар.
Просто принесет товары домой,
и сбросить, если поднимается,
Гипси с HTZ.
Но смерть ждет прихода.
Смерть держит меня и ведет.
Смерть просыпается ночью
На моем плече ...
… Тихое утро, темный универсал.
Это была моя последняя гонка.
Все дороги были привезены сюда.
Вот следов крови собаки,
и глубоко, как карп в глубине,
Пуля сидит во мне.
Дышать, дышать, что бы ни было,
Когда твоя тяга - единственное тепло.
Жизнь теряет вес,
Когда ты дышишь горячей жарой,
Когда вы выдыхаете сладкое дерьмо,
Куриный синий.
Кровь течет в теплый рукав.
Меня никто не ждал.
Граница закрыта для замка.
И, не делая шага,
моя душа, как будто что -то чуждо
Мое тело содержится.
+ + +
Третий день без отдыха и сна.
Я привык к песку и к холоду, привыкнув,
И в сумке у меня есть вино и чеснок.
И под тканью, как под листьями бахромы,
Афганская трещина похоронена.
Я спрятал тридцать дней в тумане,
ел траву и спал на земле,
Сбор как дань тяжелой,
крошки драгоценного порошка,
что похоже на тени пропавших душ,
Ложь на хребте Гиндукуш.
Эта смерть ищет мои следы,
Смерть ведет меня к воде,
И пока я пью из морозной реки,
держит мою колбу.
Я нес все, что тебе нужно было носить,
Я обошел посты талибов,
получил город, продал телефон,
пересекал границу Таджик,
и в пять ночей, кто скажет,
Он увидел станцию Ростова.
Впереди одеяла,
Солнце в траве, туман на реке,
Длинный, красочный базар.
Просто принесет товары домой,
и сбросить, если поднимается,
Гипси с HTZ.
Но смерть ждет прихода.
Смерть держит меня и ведет.
Смерть просыпается ночью
На моем плече ...
… Тихое утро, темный универсал.
Это была моя последняя гонка.
Все дороги были привезены сюда.
Вот следов крови собаки,
и глубоко, как карп в глубине,
Пуля сидит во мне.
Дышать, дышать, что бы ни было,
Когда твоя тяга - единственное тепло.
Жизнь теряет вес,
Когда ты дышишь горячей жарой,
Когда вы выдыхаете сладкое дерьмо,
Куриный синий.
Кровь течет в теплый рукав.
Меня никто не ждал.
Граница закрыта для замка.
И, не делая шага,
моя душа, как будто что -то чуждо
Мое тело содержится.
+ + +
Другие песни исполнителя: