Хорта - Зозуля
текст песни
39
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Хорта - Зозуля - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Приспів:
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона просто не знала
1
Ось і скінчився цей день, спала спека, впала тінь
Я дивлюсь на тих хто бився, хто тут назавжди залишився
Так, справжня була січа, спи спокійно малеча
Ми їм допомогли напитись "червоної води"
А ті хто впали ввечері ранком не здіймуться з землі
І їх з собою понесуть чорні круки та вовки
Я дивлюсь на свої руки, мов чужі, липкі від крові
Ми тут стояли "до останнього", не за гроші, а заради волі
Я залишився один у безкрайньому степу, і я пішов
Я не міг бачити сиріт, та заплаканих удов
По гіркому полину, по чумацькому шляху
Як безпритульний собака, я йшов байдуже
Я втратив все що мав, пробач, пробач, мене друже
За те що тебе нема поруч, я кляв ту зозулю
На тій осиці, в тому лісі, та через декілька днів
Побачив вогник, серед степу, біля якого хтось сидів
Приспів
2
Їх було двоє, старий дід та дівчина
Вони запитали мене спочатку – що я за людина
Звідки я родом, та хто моя рідня
І якого серед ночі, блукаю степом я
Я їм відповідав, на дівчину поглядав
Все своє життя досконало пригадав
Розповів їм про битву та про друзів що лягли
У обійми смерті, тут посміхнулись вони
"Я не розумію, що я вам смішного розповів"
Крикнув я діду, який біля мене сидів
"Вам смішно, а мені, якось не до сміху"
Я дістав свою шаблю. "А це схоже на втіху?"
"Сховай своє залізо, воно тут ні до чого,
Я та вона не хотіли образити нікого
Я не сказав наші ім’я", – я похитнувся і не впав ледь-ледь,
Його звали – Час, її звали – Смерть
Приспів
3
"Слухай мене уважно", – мені старий говорив
"Навіть не дивуйся що серед ночі нас у степу ти зустрів
Бо ти єдиний з тієї битви хто розповість дітлахам
Про їхніх батьків, що полягли за них там
Ти єдиний, хто ніколи не зможе вбігти від себе
Хто скаже, те що було, таке повторювати не треба
Ось чому ти нас зустрів, це зовсім не дивно
І не кляни ту зозулю, вона ні в чому не винна"
Приспів
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною вона просто не знала
1
Ось і скінчився цей день, спала спека, впала тінь
Я дивлюсь на тих хто бився, хто тут назавжди залишився
Так, справжня була січа, спи спокійно малеча
Ми їм допомогли напитись "червоної води"
А ті хто впали ввечері ранком не здіймуться з землі
І їх з собою понесуть чорні круки та вовки
Я дивлюсь на свої руки, мов чужі, липкі від крові
Ми тут стояли "до останнього", не за гроші, а заради волі
Я залишився один у безкрайньому степу, і я пішов
Я не міг бачити сиріт, та заплаканих удов
По гіркому полину, по чумацькому шляху
Як безпритульний собака, я йшов байдуже
Я втратив все що мав, пробач, пробач, мене друже
За те що тебе нема поруч, я кляв ту зозулю
На тій осиці, в тому лісі, та через декілька днів
Побачив вогник, серед степу, біля якого хтось сидів
Приспів
2
Їх було двоє, старий дід та дівчина
Вони запитали мене спочатку – що я за людина
Звідки я родом, та хто моя рідня
І якого серед ночі, блукаю степом я
Я їм відповідав, на дівчину поглядав
Все своє життя досконало пригадав
Розповів їм про битву та про друзів що лягли
У обійми смерті, тут посміхнулись вони
"Я не розумію, що я вам смішного розповів"
Крикнув я діду, який біля мене сидів
"Вам смішно, а мені, якось не до сміху"
Я дістав свою шаблю. "А це схоже на втіху?"
"Сховай своє залізо, воно тут ні до чого,
Я та вона не хотіли образити нікого
Я не сказав наші ім’я", – я похитнувся і не впав ледь-ледь,
Його звали – Час, її звали – Смерть
Приспів
3
"Слухай мене уважно", – мені старий говорив
"Навіть не дивуйся що серед ночі нас у степу ти зустрів
Бо ти єдиний з тієї битви хто розповість дітлахам
Про їхніх батьків, що полягли за них там
Ти єдиний, хто ніколи не зможе вбігти від себе
Хто скаже, те що було, таке повторювати не треба
Ось чому ти нас зустрів, це зовсім не дивно
І не кляни ту зозулю, вона ні в чому не винна"
Приспів
Припев:
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Я даже не знаю, что это слишком много или слишком мало
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Что происходит со мной не говорит
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Я даже не знаю, что это слишком много или слишком мало
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Что произойдет со мной, она просто не знала,
1
Это закончилось в тот день, жара спала, упала тень
Я смотрю на тех, кто воевал, кто остался здесь навсегда
Таким образом, была настоящая бойня, дети хорошо спать
Мы помогаем им пить «красную воду»
Те, кто не падает вечером утром zdiymutsya земли
И они несут с черными воронами и волками
Я смотрю на свои руки, как и другие, липкий с кровью
Мы были здесь «до последнего», а не ради денег, а ради свободы
Я был один в бесконечной пустыне, и я пошел
Я не мог видеть детей-сирот и слезную вдову
Для горькой полыни, в Млечном Пути
Как бродячие собаки, я пошел уход
Я потерял все, что имел, извините, извините, мой друг
Потому что вы не вокруг, я проклят, что кукушка
В osytsi в лесу, и в течение нескольких дней
Увидел свет, среди пустыни, вблизи которых один сидит
хор
2
Они были два старика и девушки
Они спросили меня, первый - я такой человек,
Где я родом, и кто братья мои
А что за ночь, я брожу пустыню
Отвечу, девушка посмотрела
На протяжении всей своей жизни, прекрасно вспоминал
Он рассказал им о битве, и друзья, которые пошли
В объятиях смерти, вот они улыбнулись
«Я не понимаю, что я сказал вам смешно»
Я кричал дед, сидевший рядом со мной
«Вы смешны, и я как-то не смешно»
Я получил меч. «И это похоже на утешение?»
«Положите железо, оно не имеет ничего общего,
Я и она не хотела никого обижать
Я сказал, наше имя, «- я пошатнулся и слегка упал,
Его имя - время ее имя - смерть
хор
3
«Слушай меня внимательно,» - сказал старый мне
«Даже не удивило, что ночь мы встретились с вами в пустыне
Ибо вы единственный, кто говорит детский бой
О своих родителей, которые умерли для них
Ты единственный, кто никогда не может vbihty от вас
Кто может сказать, что это было повторение не обязательно
Вот почему вы встретились, это не удивительно,
Я не ругался кукушкой, что это никоим образом не виноваты "
хор
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Я даже не знаю, что это слишком много или слишком мало
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Что происходит со мной не говорит
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Я даже не знаю, что это слишком много или слишком мало
Кукушка osytsi мне в лесу кованые
Что произойдет со мной, она просто не знала,
1
Это закончилось в тот день, жара спала, упала тень
Я смотрю на тех, кто воевал, кто остался здесь навсегда
Таким образом, была настоящая бойня, дети хорошо спать
Мы помогаем им пить «красную воду»
Те, кто не падает вечером утром zdiymutsya земли
И они несут с черными воронами и волками
Я смотрю на свои руки, как и другие, липкий с кровью
Мы были здесь «до последнего», а не ради денег, а ради свободы
Я был один в бесконечной пустыне, и я пошел
Я не мог видеть детей-сирот и слезную вдову
Для горькой полыни, в Млечном Пути
Как бродячие собаки, я пошел уход
Я потерял все, что имел, извините, извините, мой друг
Потому что вы не вокруг, я проклят, что кукушка
В osytsi в лесу, и в течение нескольких дней
Увидел свет, среди пустыни, вблизи которых один сидит
хор
2
Они были два старика и девушки
Они спросили меня, первый - я такой человек,
Где я родом, и кто братья мои
А что за ночь, я брожу пустыню
Отвечу, девушка посмотрела
На протяжении всей своей жизни, прекрасно вспоминал
Он рассказал им о битве, и друзья, которые пошли
В объятиях смерти, вот они улыбнулись
«Я не понимаю, что я сказал вам смешно»
Я кричал дед, сидевший рядом со мной
«Вы смешны, и я как-то не смешно»
Я получил меч. «И это похоже на утешение?»
«Положите железо, оно не имеет ничего общего,
Я и она не хотела никого обижать
Я сказал, наше имя, «- я пошатнулся и слегка упал,
Его имя - время ее имя - смерть
хор
3
«Слушай меня внимательно,» - сказал старый мне
«Даже не удивило, что ночь мы встретились с вами в пустыне
Ибо вы единственный, кто говорит детский бой
О своих родителей, которые умерли для них
Ты единственный, кто никогда не может vbihty от вас
Кто может сказать, что это было повторение не обязательно
Вот почему вы встретились, это не удивительно,
Я не ругался кукушкой, что это никоим образом не виноваты "
хор
Другие песни исполнителя: