Dima Voynalovich - Мистецтво
текст песни
57
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Dima Voynalovich - Мистецтво - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Її вікна навпроти моїх,
І я кожної ночі дивлюся за тим
Як плавно одяг спадає до ніг,
І окутує спальню ароматний дим.
І вона, і вона навіть гадки не має про те,
Що я просто сиджу і курю у потертому креслі,
І не думайте, я не маніяк, я не збоченець,
Я просто поціновувач мистецтва.
Кожну осінь і кожну весну
Я чекаю уже, коли місяць зійде,
І я знаю, що вже не засну,
Як вона у кімнату свою зайде.
Я малюю портрети, складаю для неї пісні,
Допиваючи віскі в своєму зеленому креслі,
Але, що я зроблю коли в неї троянди в руці,
Я тільки поціновувач мистецтва.
Вона часто сідає за комп,
Певно, пише любовний роман,
А ще інколи глушить вино,
І я бачу, як в келих втікає сльоза.
Я хотів би їй щось сказати: хороше й смішне,
От би номер узнати її, і хоча б в есесемесах,
Написати, що серце танцює, а все інше – пусте,
А ще, що я поціновувач її мистецтва.
Мої вікна для неї лиш скло,
За яким кухня, ванна, кімната і хтось,
Але, може, колись перед сном
І вона врешті гляне за моє вікно...
Я малюю портрети, складаю для неї пісні,
Допиваючи віскі в своєму зеленому креслі,
Було б круто явитись до неї у сні
Й прошептати, що я поціновувач її мистецтва.
І я кожної ночі дивлюся за тим
Як плавно одяг спадає до ніг,
І окутує спальню ароматний дим.
І вона, і вона навіть гадки не має про те,
Що я просто сиджу і курю у потертому креслі,
І не думайте, я не маніяк, я не збоченець,
Я просто поціновувач мистецтва.
Кожну осінь і кожну весну
Я чекаю уже, коли місяць зійде,
І я знаю, що вже не засну,
Як вона у кімнату свою зайде.
Я малюю портрети, складаю для неї пісні,
Допиваючи віскі в своєму зеленому креслі,
Але, що я зроблю коли в неї троянди в руці,
Я тільки поціновувач мистецтва.
Вона часто сідає за комп,
Певно, пише любовний роман,
А ще інколи глушить вино,
І я бачу, як в келих втікає сльоза.
Я хотів би їй щось сказати: хороше й смішне,
От би номер узнати її, і хоча б в есесемесах,
Написати, що серце танцює, а все інше – пусте,
А ще, що я поціновувач її мистецтва.
Мої вікна для неї лиш скло,
За яким кухня, ванна, кімната і хтось,
Але, може, колись перед сном
І вона врешті гляне за моє вікно...
Я малюю портрети, складаю для неї пісні,
Допиваючи віскі в своєму зеленому креслі,
Було б круто явитись до неї у сні
Й прошептати, що я поціновувач її мистецтва.
Ее окна напротив мои,
И я ухаживаю после ночи
Так же гладко одежда падает на ноги,
И платит спальню ароматный дым.
И она, и она даже не имеет, о
Что я просто сижу и курю в благодарности
И не думаю, что я не маньяк, я не извращенец,
Я просто компаньон искусства.
Каждую осень и каждую весну
Я жду уже, когда луна уйдет,
И я знаю, что ни одна цель не
Как она идет в свою комнату.
Я рисую портреты, сделайте песню для нее,
Допросив виски в зеленом виски,
Но что я сделаю, когда это розы в твоей руке,
Я только художественный художник.
Она часто сидит на компьютер
Вероятно, пишет любовный роман,
И даже иногда румяна вина,
И я вижу, как стекло бежит.
Я хотел бы сказать что-то: хорошо и смешно,
Не знал бы ее и, по крайней мере, в EsseSmes,
Напишите, что сердце танцует, и все остальное пусто,
И все же, что я собеседник ее искусства.
Мои окна для ее стекла,
По какой кухне, ванне, комнате и кого-то,
Но, возможно, один раз перед сном
И это в конечном итоге ищет мое окно ...
Я рисую портреты, сделайте песню для нее,
Допросив виски в зеленом виски,
Будет круто, чтобы появиться ей во сне
И шептать, что я собеседник ее искусства.
И я ухаживаю после ночи
Так же гладко одежда падает на ноги,
И платит спальню ароматный дым.
И она, и она даже не имеет, о
Что я просто сижу и курю в благодарности
И не думаю, что я не маньяк, я не извращенец,
Я просто компаньон искусства.
Каждую осень и каждую весну
Я жду уже, когда луна уйдет,
И я знаю, что ни одна цель не
Как она идет в свою комнату.
Я рисую портреты, сделайте песню для нее,
Допросив виски в зеленом виски,
Но что я сделаю, когда это розы в твоей руке,
Я только художественный художник.
Она часто сидит на компьютер
Вероятно, пишет любовный роман,
И даже иногда румяна вина,
И я вижу, как стекло бежит.
Я хотел бы сказать что-то: хорошо и смешно,
Не знал бы ее и, по крайней мере, в EsseSmes,
Напишите, что сердце танцует, и все остальное пусто,
И все же, что я собеседник ее искусства.
Мои окна для ее стекла,
По какой кухне, ванне, комнате и кого-то,
Но, возможно, один раз перед сном
И это в конечном итоге ищет мое окно ...
Я рисую портреты, сделайте песню для нее,
Допросив виски в зеленом виски,
Будет круто, чтобы появиться ей во сне
И шептать, что я собеседник ее искусства.