Terra Rossa - Ми не побачимось бiльше нiколи
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Terra Rossa - Ми не побачимось бiльше нiколи - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Ми не побачимось більше ніколи,
І не потрібні ті зірвані квіти.
Ти не побачиш, як так випадково,
Буду один ще роками горіти.
Навчи мене, як тебе розлюбити,
Бачити рідше? Дихати? Жити?
Стерти із пам'яті мов і не бачив,
Більше курити, вмирати на здачу?
Пити безбожно, забути про вікна,
Димом завісити дряпані стіни.
Не відчувати нічого більше.
Гучно кричати, та тільки тихіше.
Пиши, твоє ім;я на стіні,
Спіши, але без мене ні,
Тікай, за тобою я,
Забувай моє ім;я,
Біжи, спливає наш час,
Залишає лише тінь забутих нас,
//Зникаю я//
Ти полетиш і забудеш невдовзі,
Ніби мене і не пам'ятала...
І не зустрінеш ти знов на порозі.
Хоч не хотіла, та міцно тримала.
Так, я знайшов своє щастя й полон,
В подиху, погляді, рухах твоїх.
Ти тепер танеш як вранішній сон,
І в телефоні твій голос затих.
Знаєш, напевно не було нічого,
Все це наснилось мені позавчора.
Та не потрібен нікому, ніколи.
Так, я поганий. Так, я потвора.
Пиши, твоє ім;я на стіні,
Спіши, але без мене ні,
Тікай, за тобою я,
Забувай моє ім;я,
Біжи, спливає наш час,
Залишає лише тінь забутих нас,
//Зникаю я//
6.02.2014
Иван Курган и Богдан Ярош
І не потрібні ті зірвані квіти.
Ти не побачиш, як так випадково,
Буду один ще роками горіти.
Навчи мене, як тебе розлюбити,
Бачити рідше? Дихати? Жити?
Стерти із пам'яті мов і не бачив,
Більше курити, вмирати на здачу?
Пити безбожно, забути про вікна,
Димом завісити дряпані стіни.
Не відчувати нічого більше.
Гучно кричати, та тільки тихіше.
Пиши, твоє ім;я на стіні,
Спіши, але без мене ні,
Тікай, за тобою я,
Забувай моє ім;я,
Біжи, спливає наш час,
Залишає лише тінь забутих нас,
//Зникаю я//
Ти полетиш і забудеш невдовзі,
Ніби мене і не пам'ятала...
І не зустрінеш ти знов на порозі.
Хоч не хотіла, та міцно тримала.
Так, я знайшов своє щастя й полон,
В подиху, погляді, рухах твоїх.
Ти тепер танеш як вранішній сон,
І в телефоні твій голос затих.
Знаєш, напевно не було нічого,
Все це наснилось мені позавчора.
Та не потрібен нікому, ніколи.
Так, я поганий. Так, я потвора.
Пиши, твоє ім;я на стіні,
Спіши, але без мене ні,
Тікай, за тобою я,
Забувай моє ім;я,
Біжи, спливає наш час,
Залишає лише тінь забутих нас,
//Зникаю я//
6.02.2014
Иван Курган и Богдан Ярош
Мы не увидимся больше никогда,
И не нужны эти сорванные цветы.
Ты не увидишь, как так случайно,
Буду один еще годами гореть.
Научи меня, как тебя разлюбить,
Видеть реже? Дышать? Жить?
Стереть из памяти языков и не видел,
Больше курить, умирать на сдачу?
Пить безбожно, забыть об окнах,
Дым завесить поцарапанные стены.
Не ощущать ничего больше.
Громко кричать, но только тише.
Пиши, твое имя на стене,
Спеши, но без меня нет,
Беги, за тобой я,
Забывай мое имя,
Беги, истекает наше время,
Оставляет только тень забытых нас,
//Исчезаю я//
Ты улетишь и вскоре забудешь,
Как будто меня и не помнила...
И не встретишь ты снова на пороге.
Хоть не хотела, но крепко держала.
Да, я нашел свое счастье и плен,
В дыхании, взоре, движениях твоих.
Ты теперь таешь как утренний сон,
И в телефоне твой голос утих.
Знаешь, наверняка не было ничего,
Все это мне приснилось позавчера.
Но не нужно никому, никогда.
Да, я плохой. Да, я уродина.
Пиши, твое имя на стене,
Спеши, но без меня нет,
Беги, за тобой я,
Забывай мое имя,
Беги, истекает наше время,
Оставляет только тень забытых нас,
//Исчезаю я//
6.02.2014
Иван Курган и Богдан Ярош
И не нужны эти сорванные цветы.
Ты не увидишь, как так случайно,
Буду один еще годами гореть.
Научи меня, как тебя разлюбить,
Видеть реже? Дышать? Жить?
Стереть из памяти языков и не видел,
Больше курить, умирать на сдачу?
Пить безбожно, забыть об окнах,
Дым завесить поцарапанные стены.
Не ощущать ничего больше.
Громко кричать, но только тише.
Пиши, твое имя на стене,
Спеши, но без меня нет,
Беги, за тобой я,
Забывай мое имя,
Беги, истекает наше время,
Оставляет только тень забытых нас,
//Исчезаю я//
Ты улетишь и вскоре забудешь,
Как будто меня и не помнила...
И не встретишь ты снова на пороге.
Хоть не хотела, но крепко держала.
Да, я нашел свое счастье и плен,
В дыхании, взоре, движениях твоих.
Ты теперь таешь как утренний сон,
И в телефоне твой голос утих.
Знаешь, наверняка не было ничего,
Все это мне приснилось позавчера.
Но не нужно никому, никогда.
Да, я плохой. Да, я уродина.
Пиши, твое имя на стене,
Спеши, но без меня нет,
Беги, за тобой я,
Забывай мое имя,
Беги, истекает наше время,
Оставляет только тень забытых нас,
//Исчезаю я//
6.02.2014
Иван Курган и Богдан Ярош