Друге Життя - Моя історія
текст песни
19
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Друге Життя - Моя історія - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
«Моя історія»
Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.
Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень
Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!
Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти
Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту
А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!
Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!
Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!
Данило Толочка, 2014 рік
Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.
Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень
Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!
Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти
Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту
А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!
Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!
Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!
Данило Толочка, 2014 рік
"Моя история"
Я привык идти домой и ничего не слышать,
Я привык чувствовать свет в свете груди, включать розовый Флойд, забыть о неприятностях и мучениях, но в то же время я забываю и кто я.
Я брошу в своих собственных желаниях о судьбе счастливого,
Я думаю, тебе нужно есть сам каждый день, потому что я не могу найти мое дорогое и милое, мое сердце, как амурская красная цель
Я открыт для всего мира, как книга, большая, где есть несколько стеченных страниц жизни
Некоторые видят в нем просто предложение, некоторые только буквы
И только некоторые знают, как читать. Прочитайте это между линиями!
Кто -то видит в человеке моего друга, друга,
Это всегда поможет правильной трассе найти,
У меня также есть родственники и друзья, которые покажут дорогу, но я хочу пойти со мной по дороге
Оставляя позади страдания, оскорбления, страдания,
Повсюду, все снова для себя, я начну,
И надежда никогда не проиграет, что как -то встречается с этим
С кем я никогда не буду в жизни, я упомяну одиночество
И я на вещах, взрослые смотрят на глаза ребенка
Я смотрю через стакан цветовых очков,
Из -за этого некоторые не хотят воспринимать меня всерьез, но некоторые считают, что это их собственным. Я среди других!
Мне нравится дерево в поле, встать и сражаться с ветром, болью, страдающими, которые хотят сломать меня ветви, и немного сжимали листья
И только где -то в глубине у меня есть цветок надежды!
Я не знаю, есть ли ощущение, что я себя вызываю, я не могу отпустить свою проблему
Но знайте, что сила желания всегда вносит вклад
Возродить, мечтательное сердце, мой разум!
Данило Толочка, 2014
Я привык идти домой и ничего не слышать,
Я привык чувствовать свет в свете груди, включать розовый Флойд, забыть о неприятностях и мучениях, но в то же время я забываю и кто я.
Я брошу в своих собственных желаниях о судьбе счастливого,
Я думаю, тебе нужно есть сам каждый день, потому что я не могу найти мое дорогое и милое, мое сердце, как амурская красная цель
Я открыт для всего мира, как книга, большая, где есть несколько стеченных страниц жизни
Некоторые видят в нем просто предложение, некоторые только буквы
И только некоторые знают, как читать. Прочитайте это между линиями!
Кто -то видит в человеке моего друга, друга,
Это всегда поможет правильной трассе найти,
У меня также есть родственники и друзья, которые покажут дорогу, но я хочу пойти со мной по дороге
Оставляя позади страдания, оскорбления, страдания,
Повсюду, все снова для себя, я начну,
И надежда никогда не проиграет, что как -то встречается с этим
С кем я никогда не буду в жизни, я упомяну одиночество
И я на вещах, взрослые смотрят на глаза ребенка
Я смотрю через стакан цветовых очков,
Из -за этого некоторые не хотят воспринимать меня всерьез, но некоторые считают, что это их собственным. Я среди других!
Мне нравится дерево в поле, встать и сражаться с ветром, болью, страдающими, которые хотят сломать меня ветви, и немного сжимали листья
И только где -то в глубине у меня есть цветок надежды!
Я не знаю, есть ли ощущение, что я себя вызываю, я не могу отпустить свою проблему
Но знайте, что сила желания всегда вносит вклад
Возродить, мечтательное сердце, мой разум!
Данило Толочка, 2014
Другие песни исполнителя: