Жадан - З чого все почалося
текст песни
26
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Жадан - З чого все почалося - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
З чого все почалося?
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.
І як вона хотіла мені пояснити –
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
які виснажують, ніби спрага.
А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
потрібно ламати ворожі шеренги за можливість кохати,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи вдячність
і не рахуючи втрати.
І навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.
Сергій Жадан
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.
І як вона хотіла мені пояснити –
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
які виснажують, ніби спрага.
А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
потрібно ламати ворожі шеренги за можливість кохати,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи вдячність
і не рахуючи втрати.
І навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.
Сергій Жадан
Где все это началось?
Она говорила о мужестве и оружии.
У нее даже нет голоса - у нее есть полифония.
Когда она говорила, я вообще подумал,
что она разговаривает с собой.
Она составила буквы и звуки,
что каждое слово, таким образом, вспыхнуло и мерцало,
и даже когда говорили о важных соединениях,
Казалось, говорил мучения Христа,
Петь там, где это было совершенно неясно.
И как она хотела мне объяснить -
что в каждом из нас является неотъемлемой мужеством,
Эта история просто мертвые города и надгробия,
что будущее - черная земля и красные метеориты,
эта любовь - дыхательные упражнения,
которые истощаются, как будто жажда.
Поэтому вам нужно бороться за возможность заснуть вместе,
нужно сломать враждебные ряды для возможности любить,
уйти с балконами и ночными комнатами,
Разбить кожу ладоней железных веревок,
ценя благодарность
И не считая потери.
И даже в ее лжи была ее мера.
Ее ждала перед радостью и верностью,
Кровь запекается на однородном рукаве.
Что держит птиц выше? Очевидно, вера.
Что держит рыбу в реке? Очевидно, нежность.
Сергей Чжадан
Она говорила о мужестве и оружии.
У нее даже нет голоса - у нее есть полифония.
Когда она говорила, я вообще подумал,
что она разговаривает с собой.
Она составила буквы и звуки,
что каждое слово, таким образом, вспыхнуло и мерцало,
и даже когда говорили о важных соединениях,
Казалось, говорил мучения Христа,
Петь там, где это было совершенно неясно.
И как она хотела мне объяснить -
что в каждом из нас является неотъемлемой мужеством,
Эта история просто мертвые города и надгробия,
что будущее - черная земля и красные метеориты,
эта любовь - дыхательные упражнения,
которые истощаются, как будто жажда.
Поэтому вам нужно бороться за возможность заснуть вместе,
нужно сломать враждебные ряды для возможности любить,
уйти с балконами и ночными комнатами,
Разбить кожу ладоней железных веревок,
ценя благодарность
И не считая потери.
И даже в ее лжи была ее мера.
Ее ждала перед радостью и верностью,
Кровь запекается на однородном рукаве.
Что держит птиц выше? Очевидно, вера.
Что держит рыбу в реке? Очевидно, нежность.
Сергей Чжадан
Другие песни исполнителя: