Сергій Жадан - Жінки
текст песни
24
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Сергій Жадан - Жінки - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
-розкажи мені про свою подружку, про цю, нову,
з якою ти зараз живеш. що там зараз між вами?
-між нами зараз повітря. я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
це ось те, що між нами - її химерний маршрут,
яблука і вино, усе це її протестанство,
одяг, який вона носить у торбі, мов парашут,
і колір її волосся,
який вона змінює,
як змінюють громадянство.
вона постійно зникає, у неї свої ключі.
вертається й засинає в тиші густій і свинцевій.
і я нажахано слухаю, як іноді уночі
серце її спиняється, наче трамвай на кінцевій.
вона зупиняє час, що вперто кудись іде,
подзенькуючи при ході порцеляновим передзвоном.
тоді вона підстригає своє волосся руде,
як підстригають траву, доглядаючи за газоном.
вона це якось поєднує, мовби згортає сувій,
і тоді я теж помічаю, бачу так ясно й близько
і це життя, що тече, мов туш у неї з-під вій,
і смерть, яка відступає, наче розбите військо.
виймає мені з долоні гострі скалки жалю,
торкається мого тіла, ніби важкого ужинку.
ось саме тому я її і люблю,
як тільки жінка може любити жінку.
з якою ти зараз живеш. що там зараз між вами?
-між нами зараз повітря. я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
це ось те, що між нами - її химерний маршрут,
яблука і вино, усе це її протестанство,
одяг, який вона носить у торбі, мов парашут,
і колір її волосся,
який вона змінює,
як змінюють громадянство.
вона постійно зникає, у неї свої ключі.
вертається й засинає в тиші густій і свинцевій.
і я нажахано слухаю, як іноді уночі
серце її спиняється, наче трамвай на кінцевій.
вона зупиняє час, що вперто кудись іде,
подзенькуючи при ході порцеляновим передзвоном.
тоді вона підстригає своє волосся руде,
як підстригають траву, доглядаючи за газоном.
вона це якось поєднує, мовби згортає сувій,
і тоді я теж помічаю, бачу так ясно й близько
і це життя, що тече, мов туш у неї з-під вій,
і смерть, яка відступає, наче розбите військо.
виймає мені з долоні гострі скалки жалю,
торкається мого тіла, ніби важкого ужинку.
ось саме тому я її і люблю,
як тільки жінка може любити жінку.
-Се вам о своей девушке, об этом, новая,
С чем вы живете сейчас. Что сейчас между вами?
-Монг нас сейчас в воздухе. Я просто живу с ней,
Поскольку дети живут со своими страхами.
Это то, что между нами является ее странным маршрутом,
Яблоки и вино, все ее протестанизм,
одежда, которую она носит в сумке, как парашют,
и цвет ее волос,
который он меняется,
Как меняется гражданство.
Она постоянно исчезает, у нее есть ключи.
Он возвращается и засыпает в тишине густой и ведущей.
и я праздную, как иногда иногда ночью
Ее сердце останавливается, как трамвай на последнем.
Она останавливает время, которое упорно уходит,
Нажатие на фарфор.
Затем она обрезает свои волосы красными,
Как обрезать траву, заботясь о газоне.
Она каким -то образом объединяет, как будто катаясь с свитком,
А потом я тоже замечаю, смотри так ясно и закрывается
И это жизнь, которая течет как тушь из -под ресниц,
И отступающая смерть, как сломанная армия.
Убирает меня с ладони резкого всплеска жалости,
касается моего тела, как будто тяжелый пистолет.
Вот почему я люблю ее и люблю это,
Как только женщина сможет любить женщину.
С чем вы живете сейчас. Что сейчас между вами?
-Монг нас сейчас в воздухе. Я просто живу с ней,
Поскольку дети живут со своими страхами.
Это то, что между нами является ее странным маршрутом,
Яблоки и вино, все ее протестанизм,
одежда, которую она носит в сумке, как парашют,
и цвет ее волос,
который он меняется,
Как меняется гражданство.
Она постоянно исчезает, у нее есть ключи.
Он возвращается и засыпает в тишине густой и ведущей.
и я праздную, как иногда иногда ночью
Ее сердце останавливается, как трамвай на последнем.
Она останавливает время, которое упорно уходит,
Нажатие на фарфор.
Затем она обрезает свои волосы красными,
Как обрезать траву, заботясь о газоне.
Она каким -то образом объединяет, как будто катаясь с свитком,
А потом я тоже замечаю, смотри так ясно и закрывается
И это жизнь, которая течет как тушь из -под ресниц,
И отступающая смерть, как сломанная армия.
Убирает меня с ладони резкого всплеска жалости,
касается моего тела, как будто тяжелый пистолет.
Вот почему я люблю ее и люблю это,
Как только женщина сможет любить женщину.
Другие песни исполнителя: