Тарас Прохасько - FM - Track 12
текст песни
40
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Прохасько - FM - Track 12 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
09.12 Я за те, щоб більшість провин прощати. Я за те, щоб не ділити суспільство на винних і невинних. Але… Сьогодні зіткнувся з виявом того, що мене налякало десять років тому. Було все так. Була українська революція. Ми, львівські
студенти, робили якусь дуже ризиковану акцію в Києві. Проти нас вийшов підрозділ
омону. Це страшно, але для більшості з нас було звичним. Того дня у міліції з'явився сумнів. Вони не почали відразу бити. Кількох керівників студентського загону, і мене в тому числі, запакували до автомобіля і привезли до найвищого керівництва силових структур Києва. Там були такі люди, прізвища яких тоді були символами насильства, а сьогодні ЇХ не варто називати, бо вони представляють найвище керівництво країни. І от тоді в тій бесіді десять років тому я раптово зрозумів
— настане такий час, за який ми власне боремося, коли мені доведеться доказувати
таким от особам свою прихильність до української незалежної держави. Я зрозумів,
що ні мої абсолютно українські переконання, ні безсумнівне патріотичне виховання, ні те, що роблю я тепер, щоб та Україна була, ні те, що робили всі в родині —
ніщо не захистить мене від ситуації, коли доведеться цим самим генералам і їхнім
людям доказувати, що я — за Україну і за державність. Це абсурдно, але саме такі
абсурдні речі переважно справджуються. І сьогодні я це відчув уже як реальність. Я за те, щоб прощати, я проти того, щоб робити ревізію біографій, але я хочу, здається, цілком нормального — щоб прощені розуміли, що їх простили, щоб винні
знали, що вони винні і не помножували своєї провини. Я не хочу доказувати людям,
які свого часу не знати що витворяли, що я за цю країну і за цю державу. Не хочу, щоб колишні вороги вирішували, що я зробив для свого народу. І не хочу нічого відповідати хлопчикам із спецслужби, які були комсомольцями до останнього, а тепер обороняють безпеку моєї країни. Навіть якщо я програв найбільшу гру у
своєму житті І сталося не зовсім так, як ми хотіли, я і мої колишні соратники не повинні думати про те, як викрутитися від нападів фарбованих лисів і панів коцьких.
студенти, робили якусь дуже ризиковану акцію в Києві. Проти нас вийшов підрозділ
омону. Це страшно, але для більшості з нас було звичним. Того дня у міліції з'явився сумнів. Вони не почали відразу бити. Кількох керівників студентського загону, і мене в тому числі, запакували до автомобіля і привезли до найвищого керівництва силових структур Києва. Там були такі люди, прізвища яких тоді були символами насильства, а сьогодні ЇХ не варто називати, бо вони представляють найвище керівництво країни. І от тоді в тій бесіді десять років тому я раптово зрозумів
— настане такий час, за який ми власне боремося, коли мені доведеться доказувати
таким от особам свою прихильність до української незалежної держави. Я зрозумів,
що ні мої абсолютно українські переконання, ні безсумнівне патріотичне виховання, ні те, що роблю я тепер, щоб та Україна була, ні те, що робили всі в родині —
ніщо не захистить мене від ситуації, коли доведеться цим самим генералам і їхнім
людям доказувати, що я — за Україну і за державність. Це абсурдно, але саме такі
абсурдні речі переважно справджуються. І сьогодні я це відчув уже як реальність. Я за те, щоб прощати, я проти того, щоб робити ревізію біографій, але я хочу, здається, цілком нормального — щоб прощені розуміли, що їх простили, щоб винні
знали, що вони винні і не помножували своєї провини. Я не хочу доказувати людям,
які свого часу не знати що витворяли, що я за цю країну і за цю державу. Не хочу, щоб колишні вороги вирішували, що я зробив для свого народу. І не хочу нічого відповідати хлопчикам із спецслужби, які були комсомольцями до останнього, а тепер обороняють безпеку моєї країни. Навіть якщо я програв найбільшу гру у
своєму житті І сталося не зовсім так, як ми хотіли, я і мої колишні соратники не повинні думати про те, як викрутитися від нападів фарбованих лисів і панів коцьких.
09.12 Я для большинства, чтобы простить. Я не должен разделять общество на виновного и невиновного. Но ... сегодня я столкнулся с проявлением того, что напугало меня десять лет назад. Это было все это. Была украинская революция. Мы, ЛВИВ
Студенты сделали некоторые очень рискованные действия в Киеве. Против нас подразделение
Гомон. Это страшно, но большинство из нас были знакомы. В тот день были сомнения в полиции. Они не начали сразу бить. Несколько лидеров студенческого отряда, в том числе I, были упакованы в машину и привезены на высшее управление KYIV. Были такие люди, чьи имена были тогда символами насилия, и сегодня их не следует называть, потому что они представляют самое высокое руководство страны. А потом в этом разговоре десять лет назад я внезапно понял
- Придет время, за которое мы на самом деле сражаемся, когда мне придется доказать
Такие люди являются их приверженностью украинскому независимому государству. Я понял,
что ни мои абсолютно украинские убеждения, ни несомненное патриотическое образование, ни то, что я делаю сейчас, когда Украина есть, ни то, что они делали в семье -
Ничто не защитит меня от ситуации, когда те же генералы и их
Люди доказывают, что я для Украины и для государственности. Это абсурдно, но просто так
Абсурдные вещи в основном верны. И сегодня я чувствовал это как реальность. Я за прощение, я против проведения аудита биографий, но я хочу, чтобы это казалось вполне нормальным - это прощение понимается, что они прощены как виновные
Они знали, что они были виновны и не умножали свою вину. Я не хочу доказывать людям,
В какое время вы не знали, что они делали, что я был для этой страны и для этого штата. Я не хочу, чтобы бывшие враги решали, что я сделал для своих людей. И я не хочу отвечать на мальчиков из разведывательной службы, которые были люди Комсомолом до последнего, и теперь защищают безопасность моей страны. Даже если я проиграл самую большую игру в
Я не совсем случился с моей жизнью, как мы хотели, я и мои бывшие партнеры не должны думать о том, как выйти из атаки нарисованных лис и мистера Коцкого.
Студенты сделали некоторые очень рискованные действия в Киеве. Против нас подразделение
Гомон. Это страшно, но большинство из нас были знакомы. В тот день были сомнения в полиции. Они не начали сразу бить. Несколько лидеров студенческого отряда, в том числе I, были упакованы в машину и привезены на высшее управление KYIV. Были такие люди, чьи имена были тогда символами насилия, и сегодня их не следует называть, потому что они представляют самое высокое руководство страны. А потом в этом разговоре десять лет назад я внезапно понял
- Придет время, за которое мы на самом деле сражаемся, когда мне придется доказать
Такие люди являются их приверженностью украинскому независимому государству. Я понял,
что ни мои абсолютно украинские убеждения, ни несомненное патриотическое образование, ни то, что я делаю сейчас, когда Украина есть, ни то, что они делали в семье -
Ничто не защитит меня от ситуации, когда те же генералы и их
Люди доказывают, что я для Украины и для государственности. Это абсурдно, но просто так
Абсурдные вещи в основном верны. И сегодня я чувствовал это как реальность. Я за прощение, я против проведения аудита биографий, но я хочу, чтобы это казалось вполне нормальным - это прощение понимается, что они прощены как виновные
Они знали, что они были виновны и не умножали свою вину. Я не хочу доказывать людям,
В какое время вы не знали, что они делали, что я был для этой страны и для этого штата. Я не хочу, чтобы бывшие враги решали, что я сделал для своих людей. И я не хочу отвечать на мальчиков из разведывательной службы, которые были люди Комсомолом до последнего, и теперь защищают безопасность моей страны. Даже если я проиграл самую большую игру в
Я не совсем случился с моей жизнью, как мы хотели, я и мои бывшие партнеры не должны думать о том, как выйти из атаки нарисованных лис и мистера Коцкого.
Другие песни исполнителя: