Тарас Прохасько - FM - Track 01
текст песни
31
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Прохасько - FM - Track 01 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
20.12 Це було тридцять років тому. Точно пам'ятаю, бо спрацював той самий проявник — страшно інтенсивний сніг. Коли починав падати такий густий сніг, то на нашу гору — дорогою, викладеною ще австрійським камінням, і вздовж якої було прокладено фосу, по якій влітку стікала вода, а зимою збирався сніг, то тією дорогою, коли починав падати сніг, на нашу гору обов'язково виходив один і той
самий чоловік. Він мав довгу сиву бороду, завжди був убраний у фуфайку і кирзаки. У руках тримав кирзову ж торбу, подібну не на мішок, а на течку. Це був єдиний
мандрований жебрак, який з'являвся на нашій горі. У нього був свій пароль — «Дайте калинки», — казав жебрак. Йому давали пучки калини, нарізані з-під снігу, коли ягоди солодкі, напружені і готові вистрілити соком від кожного необачного доторку. Звичайно, що калина була якоюсь надзвичайно глибокою метафорою. Навіть
дипломатією. Просячи лише калини, він видавався не прохачем, а виконавцем якоїсь
незвичайної і незрозумілої місії. І дипломатія полягала в тому, що, крім калини, йому давали пообідати, випити чарку смерекової настійки, трохи яблук, пучок часнику, якихось сушених яблук або сливок чи грибів у довгому коричневому конверті, в яких з Варшави присилали газету «Наше слово».
Але велика мудрість мандрованого була в тім, що просив він лиш того, що кожен мав, але воно не було необхідним. Бо кожен, хто зрізав калину з-під снігу, міг обійтися без неї тоді, коли слід було віддати її чоловікові зі снігу. Згодом я побачив, що все довкола нашої хати тримається на цьому принципі — дати тим, хто просить, те, що можеш віддати, але просити, уміти просити лиш те, що тобі дійсно можуть дати. Це власне те, що називається екологією — знанням про життя в однім спільнім домі.
Мурашки прокладали свої шляхи через цукор, і їх ніхто не топив, миші гризли горіхи, оси вибудовували гнізда на стриху у теплі, яструби могли собі вибирати якихось курчат, їжакам і вужам ставилося молоко у тарілочці. Птахам залишалося частину чорної горобини. Лиликів ніхто не зганяв з піддашшя. Зайці прибігали по кору і рештки капусти. Для сарн І оленів завжди знаходилися серед зими сіно і сіль. Кротячі нори не заливалися окропом.
Ми всі жили разом, всім усього вистачало, і всі були щасливими. Ми могли покладатися один на одного. І могли утримувати спільними зусиллями не одного мандрованого, який просив лише калини з-під снігу, а отримував значно більше.
самий чоловік. Він мав довгу сиву бороду, завжди був убраний у фуфайку і кирзаки. У руках тримав кирзову ж торбу, подібну не на мішок, а на течку. Це був єдиний
мандрований жебрак, який з'являвся на нашій горі. У нього був свій пароль — «Дайте калинки», — казав жебрак. Йому давали пучки калини, нарізані з-під снігу, коли ягоди солодкі, напружені і готові вистрілити соком від кожного необачного доторку. Звичайно, що калина була якоюсь надзвичайно глибокою метафорою. Навіть
дипломатією. Просячи лише калини, він видавався не прохачем, а виконавцем якоїсь
незвичайної і незрозумілої місії. І дипломатія полягала в тому, що, крім калини, йому давали пообідати, випити чарку смерекової настійки, трохи яблук, пучок часнику, якихось сушених яблук або сливок чи грибів у довгому коричневому конверті, в яких з Варшави присилали газету «Наше слово».
Але велика мудрість мандрованого була в тім, що просив він лиш того, що кожен мав, але воно не було необхідним. Бо кожен, хто зрізав калину з-під снігу, міг обійтися без неї тоді, коли слід було віддати її чоловікові зі снігу. Згодом я побачив, що все довкола нашої хати тримається на цьому принципі — дати тим, хто просить, те, що можеш віддати, але просити, уміти просити лиш те, що тобі дійсно можуть дати. Це власне те, що називається екологією — знанням про життя в однім спільнім домі.
Мурашки прокладали свої шляхи через цукор, і їх ніхто не топив, миші гризли горіхи, оси вибудовували гнізда на стриху у теплі, яструби могли собі вибирати якихось курчат, їжакам і вужам ставилося молоко у тарілочці. Птахам залишалося частину чорної горобини. Лиликів ніхто не зганяв з піддашшя. Зайці прибігали по кору і рештки капусти. Для сарн І оленів завжди знаходилися серед зими сіно і сіль. Кротячі нори не заливалися окропом.
Ми всі жили разом, всім усього вистачало, і всі були щасливими. Ми могли покладатися один на одного. І могли утримувати спільними зусиллями не одного мандрованого, який просив лише калини з-під снігу, а отримував значно більше.
20.12 Это было тридцать лет назад. Я точно помню, потому что так и сработало - страшный интенсивный снег. Когда такой густой снег начал падать, затем на нашей горе - дорога, проложенная австрийскими камнями, и вдоль того, как был заложен бывший бывшийддец Дорога, когда она начала падать, когда она начала падать на нашу гору.
Сам человек. У него была длинная серая борода, всегда была одета в фабрик и Кирзаки. В своих руках он держал сумку Кирза, похожую не на сумку, а на папке. Это был единственный
Путешествующий нищий, который появился на нашей горе. У него был свой собственный пароль - «Дай Калинку», - сказал нищий. Ему дали пучки виберна, нарезанные из -под снега, когда ягоды сладкие, напряженные и готовы стрелять в сок из каждого небрежного прикосновения. Конечно, Viburnum был чрезвычайно глубокой метафорой. Даже
дипломатия. Отдыхая только Viburnum, он был выдан не по запросу, а каким -то исполнителем
необычная и непостижимая миссия. И дипломатия заключалась в том, что, помимо виберна, ему было разрешено пообедать, выпить стакан ели, некоторые яблоки, пачку чеснока, несколько высушенных яблок, сливы или грибов в длинной коричневой конверте, в котором наше слово «наше Слово «было отправлено из Варшавы.
Но великая мудрость путешествия заключалась в том, что он спросил только об этом, но это не было необходимости. Потому что любой, кто разрезал виберм из -под снега, мог обойтись без него, когда было необходимо дать ей человека от снега. Впоследствии я увидел, что все вокруг нашего дома хранилось в этом принципе - чтобы дать тем, кто спрашивает, что вы можете дать, но спросите, чтобы иметь возможность спросить только то, что вы действительно можете дать. Это то, что называется экологией - знание жизни в одном общем доме.
Муравьи проложили свои пути через сахар, и никто не тонул их, мыши грызли гайки, осы строили гнезда на стрижке на жару, ястребы могли выбирать цыплят, ежи и веревки, положив молоко в тарелку. Птицы остались частью Черной Роуэн. Никто не уехал из разрыва. Кролики пришли на остатки коры и капусты. Для Сарна и оленей всегда были зимние сено и соль. Отверстия не затопляли кипящую воду.
Мы все жили вместе, всего было достаточно, и все были счастливы. Мы могли бы полагаться друг на друга. И они могли бы провести более одного путешествия совместно, кто спросил только Viburnum из -под снега и получила гораздо больше.
Сам человек. У него была длинная серая борода, всегда была одета в фабрик и Кирзаки. В своих руках он держал сумку Кирза, похожую не на сумку, а на папке. Это был единственный
Путешествующий нищий, который появился на нашей горе. У него был свой собственный пароль - «Дай Калинку», - сказал нищий. Ему дали пучки виберна, нарезанные из -под снега, когда ягоды сладкие, напряженные и готовы стрелять в сок из каждого небрежного прикосновения. Конечно, Viburnum был чрезвычайно глубокой метафорой. Даже
дипломатия. Отдыхая только Viburnum, он был выдан не по запросу, а каким -то исполнителем
необычная и непостижимая миссия. И дипломатия заключалась в том, что, помимо виберна, ему было разрешено пообедать, выпить стакан ели, некоторые яблоки, пачку чеснока, несколько высушенных яблок, сливы или грибов в длинной коричневой конверте, в котором наше слово «наше Слово «было отправлено из Варшавы.
Но великая мудрость путешествия заключалась в том, что он спросил только об этом, но это не было необходимости. Потому что любой, кто разрезал виберм из -под снега, мог обойтись без него, когда было необходимо дать ей человека от снега. Впоследствии я увидел, что все вокруг нашего дома хранилось в этом принципе - чтобы дать тем, кто спрашивает, что вы можете дать, но спросите, чтобы иметь возможность спросить только то, что вы действительно можете дать. Это то, что называется экологией - знание жизни в одном общем доме.
Муравьи проложили свои пути через сахар, и никто не тонул их, мыши грызли гайки, осы строили гнезда на стрижке на жару, ястребы могли выбирать цыплят, ежи и веревки, положив молоко в тарелку. Птицы остались частью Черной Роуэн. Никто не уехал из разрыва. Кролики пришли на остатки коры и капусты. Для Сарна и оленей всегда были зимние сено и соль. Отверстия не затопляли кипящую воду.
Мы все жили вместе, всего было достаточно, и все были счастливы. Мы могли бы полагаться друг на друга. И они могли бы провести более одного путешествия совместно, кто спросил только Viburnum из -под снега и получила гораздо больше.
Другие песни исполнителя: