Тарас Прохасько - FM - Track 13
текст песни
22
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Прохасько - FM - Track 13 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
27.01 Трапеза, будь-яка трапеза має незаперечне ритуальне значення, тим більше — спільна трапеза. Спільна трапеза — як кругова порука, як братство, обмін запевненнями і ґарантіями, знак подібності і спільності, як участь у одному злочині або співавторство в якомусь геройстві. Я ділив трапезу у найрізноманітніших, часом незрозумілих екзотичних і диких ситуаціях. Святкові прийняття, родинні обіди І вечері, поминки, сніданки поночі, поділ сухих пайків і скромні чоловічі закуски, годування своїх і чужих дітей, друзі і недруги, перекуски в лікарні і їжа у поїзді, рештки їстівного у горах і останні крупинки різних каш, зварених разом, розламані канапки, прийоми на найвищому рівні,
частунок у випадкових людей, де залишався на ніч. Пишні імпровізовані підвечірки
і доїдання залишеного м'яса у ресторанах, містичні святі вечері і великодні яйця. І ще безліч високих і низьких проявів безмежно великого ритуалу розділеної трапези.
Але одна згадується як щось особливе — незабутній сніданок у Києві. Через якусь годину мала починатися акція голодування на майдані Незалежності. Кілька десятків львівських студентів зайшли у дієтичну їдальню по вулиці, яка трохи вище від площі, щоб, можливо, востаннє поснідати. Ми їли варені яйця, сир, сметану, налисники, омлети, пили каву і солодкий чай. Було на диво добре — втихомирено, лагідно, сито і гостро. Жовтневе сонце якось особливо проривалося через величезні вікна і заповнювало собою весь простір їдальні. До вирішальної миті залишалося менше, ніж годину. І раптом двері відчинилися, і до зали почали заходити омонівці — в шоломах, з палицями і щитами. Вони ішли один за одним довжелезним рядом.
— Так от примітивно закінчуються невдалі революції, — подумав я, — у їдальні, коли всі учасники заколоту ситі і безпомічні.
Але через хвилину з'ясувалося, що це не кінець революції. Бо бійці омону не
звертали на нас уваги. Вони теж прийшли поснідати, — їх привезли вранці з різних
міст і перед справами, перед боєм, який мав статися через тих самих сорок хвилин, солдати хотіли поснідати. Вони їли яйця, сметану, кефір, сир, млинці, сиділи за сусідніми столиками. Вони не знали, що приїхали до Києва через тих, хто сидів поруч. Ми закінчили трапезу разом. Вийшли двома гуртками надвір, покурили після їжі. Покурили, викинули недопалки у один смітник. І розійшлися – через п'ять хвилин ми вибігли на майдан і сіли на граніт, почавши голодування — заколот, а вони вийшли на свої позиції, оточивши майдан залізним обручем. Далі було різне. Але першого дня ми їли разом.
частунок у випадкових людей, де залишався на ніч. Пишні імпровізовані підвечірки
і доїдання залишеного м'яса у ресторанах, містичні святі вечері і великодні яйця. І ще безліч високих і низьких проявів безмежно великого ритуалу розділеної трапези.
Але одна згадується як щось особливе — незабутній сніданок у Києві. Через якусь годину мала починатися акція голодування на майдані Незалежності. Кілька десятків львівських студентів зайшли у дієтичну їдальню по вулиці, яка трохи вище від площі, щоб, можливо, востаннє поснідати. Ми їли варені яйця, сир, сметану, налисники, омлети, пили каву і солодкий чай. Було на диво добре — втихомирено, лагідно, сито і гостро. Жовтневе сонце якось особливо проривалося через величезні вікна і заповнювало собою весь простір їдальні. До вирішальної миті залишалося менше, ніж годину. І раптом двері відчинилися, і до зали почали заходити омонівці — в шоломах, з палицями і щитами. Вони ішли один за одним довжелезним рядом.
— Так от примітивно закінчуються невдалі революції, — подумав я, — у їдальні, коли всі учасники заколоту ситі і безпомічні.
Але через хвилину з'ясувалося, що це не кінець революції. Бо бійці омону не
звертали на нас уваги. Вони теж прийшли поснідати, — їх привезли вранці з різних
міст і перед справами, перед боєм, який мав статися через тих самих сорок хвилин, солдати хотіли поснідати. Вони їли яйця, сметану, кефір, сир, млинці, сиділи за сусідніми столиками. Вони не знали, що приїхали до Києва через тих, хто сидів поруч. Ми закінчили трапезу разом. Вийшли двома гуртками надвір, покурили після їжі. Покурили, викинули недопалки у один смітник. І розійшлися – через п'ять хвилин ми вибігли на майдан і сіли на граніт, почавши голодування — заколот, а вони вийшли на свої позиції, оточивши майдан залізним обручем. Далі було різне. Але першого дня ми їли разом.
27.01 еда, любая еда имеет неоспоримое ритуальное значение, особенно обычное блюдо. Совместная еда - в качестве круговой гарантии, как братство, обмен гарантиями и гарантиями, признаком сходства и общины, как участие в одном преступлении или соавтором в некотором героизме. Я разделил еду на разнообразие, иногда непостижимые экзотические и дикие ситуации. Праздничное принятие, семейные ужины и обеды, ошибки, завтраки ночью, подразделение сухих пайков и скромных мужских закусок, кормления своих собственных и детей других людей, друзей и врагов, закуски в больнице и еда на поезде, останки съедобных в горы и последние зерна вместе, сломанные диваны, приемы на самом высоком уровне,
Чемпионы в случайных людях, где он остался на ночь. Пышные импровизированные вечера
И есть оставшееся мясо в ресторанах, мистический ужин и пасхальные яйца. И гораздо более высокие и низкие проявления бесконечно большого ритуала отдельной еды.
Но один называется чем -то особенным - незабываемым завтраком в Киеве. Через час было началось действие на площади независимости. Несколько десятков студентов LVIV вошли в диетическую столовую на улице, которая немного выше, чем квадрат, чтобы иметь в последний раз. Мы ели вареные яйца, сыр, сметану, брызги, омлеты, пили кофе и сладкий чай. Это было удивительно хорошо - спокойный, нежный, сито и острый. Октябрьское солнце было как -то особенно сломан в огромных окнах и заполнило все пространство для столовой. До решающего момента было менее часа. И внезапно дверь открылась, и зал начал идти на гомони - в шлемах, с палками и щитами. Они шли один после другого длинного ряда.
- Итак, неудачные революции заканчиваются, - я подумал, - в столовой, когда все участники восстания полны и беспомощны.
Но через минуту оказалось, что это был не конец революции. Для бойцов гомона не
Они обратили на нас внимание. Они также пришли, чтобы расстаться - их привезли утром из разных
Мост и перед делами, перед битвой, которая должна была произойти через те же сорок минут, солдаты хотели позавтракать. Они ели яйца, сметану, йогурт, сыр, блины, сидели за соседними столами. Они не знали, что приехали в Киев из -за тех, кто сидел поблизости. Мы закончили еду вместе. Два круга вышли, копчено после еды. Они курили, бросили сигареты в один мусор. И мы рассеялись - через пять минут мы побежали к Майдану и сели на гранит, начав голодовку - восстание, и они вышли на свои позиции, окружая Майдан железным обручами. Следующим было другое. Но в первый день мы ели вместе.
Чемпионы в случайных людях, где он остался на ночь. Пышные импровизированные вечера
И есть оставшееся мясо в ресторанах, мистический ужин и пасхальные яйца. И гораздо более высокие и низкие проявления бесконечно большого ритуала отдельной еды.
Но один называется чем -то особенным - незабываемым завтраком в Киеве. Через час было началось действие на площади независимости. Несколько десятков студентов LVIV вошли в диетическую столовую на улице, которая немного выше, чем квадрат, чтобы иметь в последний раз. Мы ели вареные яйца, сыр, сметану, брызги, омлеты, пили кофе и сладкий чай. Это было удивительно хорошо - спокойный, нежный, сито и острый. Октябрьское солнце было как -то особенно сломан в огромных окнах и заполнило все пространство для столовой. До решающего момента было менее часа. И внезапно дверь открылась, и зал начал идти на гомони - в шлемах, с палками и щитами. Они шли один после другого длинного ряда.
- Итак, неудачные революции заканчиваются, - я подумал, - в столовой, когда все участники восстания полны и беспомощны.
Но через минуту оказалось, что это был не конец революции. Для бойцов гомона не
Они обратили на нас внимание. Они также пришли, чтобы расстаться - их привезли утром из разных
Мост и перед делами, перед битвой, которая должна была произойти через те же сорок минут, солдаты хотели позавтракать. Они ели яйца, сметану, йогурт, сыр, блины, сидели за соседними столами. Они не знали, что приехали в Киев из -за тех, кто сидел поблизости. Мы закончили еду вместе. Два круга вышли, копчено после еды. Они курили, бросили сигареты в один мусор. И мы рассеялись - через пять минут мы побежали к Майдану и сели на гранит, начав голодовку - восстание, и они вышли на свои позиции, окружая Майдан железным обручами. Следующим было другое. Но в первый день мы ели вместе.
Другие песни исполнителя: