Тарас Прохасько - FM - Track 07
текст песни
31
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Тарас Прохасько - FM - Track 07 - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
02.12 Сьогодні зі мною стався дивний збіг обставин, який можна назвати магічним. Адже буває так, що, думаючи, може, навіть неусвідомлено, про когось, ми викликаємо його образ протягом дня ще і ще раз.
Рано я хотів чи поголитися, чи то просто сполокати лице. Глянувши в дзеркало, я сказав собі: «Богумілу! Грабалу!» А перед вечором зайшов у винарню. І там дух
Грабала перестрів мене знову (звичайно, що він, якби мав десь з'явитися, то хіба при вині). У винарні заїжджий чех оповів мені про смерть Грабала. Історія була страшенно зворушливою. І ще більш милою, тому що неправдивою. Але у неї вірять чехи, земляки великого Богуміла Грабала. Чех оповідав таке: коли Грабал лежав у лікарні із знерухомленими ногами, то його привабили пташки, які вовтузилися за вікном. Пан Богуміл підповз до підвіконня і кришив птахам хліб з лікарняної пайки. А тим часом все більше вихилявся з вікна, підслуховуючи пташині розмови. Аж до того моменту, поки не втратив рівноваги і сам не вилетів через вікно, забившись на смерть.
Насправді достовірно відомо, що старенький Грабал знехтував і медициною, і
хворобою, і неміччю. Може, хотів спробувати себе у ролі описаного ним дерев'яного ангела, розпиляного на кавалки на подвір'ї празької церковці. А може, його закликав хтось із тих, хто часто з'являвся і до нього, і до його діда, і тата після кількох глечиків моравського вина — Христос, Фрідріх Великий, Лао Цзи.
Грабал — напевно, найбільший поет сучасної Чехії, який писав підслухані
оповідання. Почуте від звичайних пражан заломлювалося у кирниці-калабані-струмку Богумілової фантазії і ставало шедеврами. Його знав цілий світ, а тим часом Грабал працював або на заводі, де йому потрощило голову, або на пункті прийому макулатури, куди всякі празькі диваки зносили використаний папір. Його князівство — дивовижна чеська мова, вино, примари і оповіді переповнених життям напіввар'ятів. «Богумілу! Грабалу!» — звертався він до свого зображення
докірливим голосом рідної мами. Зображення мовчало. А Богуміл записував історії. Він помер того літа, коли вмирали такі самі, як він, засушені старці — Жак-Ів Кусто, Булат Окуджава, мати Тереза.
А сьогодні прийшов якимись натяками до мене, як колись приходили до нього інші безсмертні старці.
І що дивно — майже всі люди, яких я поважаю, вже мали хоч якийсь стосунок Із цим небіжчиком.
Рано я хотів чи поголитися, чи то просто сполокати лице. Глянувши в дзеркало, я сказав собі: «Богумілу! Грабалу!» А перед вечором зайшов у винарню. І там дух
Грабала перестрів мене знову (звичайно, що він, якби мав десь з'явитися, то хіба при вині). У винарні заїжджий чех оповів мені про смерть Грабала. Історія була страшенно зворушливою. І ще більш милою, тому що неправдивою. Але у неї вірять чехи, земляки великого Богуміла Грабала. Чех оповідав таке: коли Грабал лежав у лікарні із знерухомленими ногами, то його привабили пташки, які вовтузилися за вікном. Пан Богуміл підповз до підвіконня і кришив птахам хліб з лікарняної пайки. А тим часом все більше вихилявся з вікна, підслуховуючи пташині розмови. Аж до того моменту, поки не втратив рівноваги і сам не вилетів через вікно, забившись на смерть.
Насправді достовірно відомо, що старенький Грабал знехтував і медициною, і
хворобою, і неміччю. Може, хотів спробувати себе у ролі описаного ним дерев'яного ангела, розпиляного на кавалки на подвір'ї празької церковці. А може, його закликав хтось із тих, хто часто з'являвся і до нього, і до його діда, і тата після кількох глечиків моравського вина — Христос, Фрідріх Великий, Лао Цзи.
Грабал — напевно, найбільший поет сучасної Чехії, який писав підслухані
оповідання. Почуте від звичайних пражан заломлювалося у кирниці-калабані-струмку Богумілової фантазії і ставало шедеврами. Його знав цілий світ, а тим часом Грабал працював або на заводі, де йому потрощило голову, або на пункті прийому макулатури, куди всякі празькі диваки зносили використаний папір. Його князівство — дивовижна чеська мова, вино, примари і оповіді переповнених життям напіввар'ятів. «Богумілу! Грабалу!» — звертався він до свого зображення
докірливим голосом рідної мами. Зображення мовчало. А Богуміл записував історії. Він помер того літа, коли вмирали такі самі, як він, засушені старці — Жак-Ів Кусто, Булат Окуджава, мати Тереза.
А сьогодні прийшов якимись натяками до мене, як колись приходили до нього інші безсмертні старці.
І що дивно — майже всі люди, яких я поважаю, вже мали хоч якийсь стосунок Із цим небіжчиком.
02.12 Сегодня было странное совпадение обстоятельств, которые можно назвать волшебными. Это случается, что, думая, может быть, даже неосознанно, о ком -то, мы называем его образ в течение дня и снова.
Я хотел побриться рано или просто ополаскивать лицо. Глядя в зеркало, я сказал себе: «Бохумиль! Грагал! » И до вечера он вошел в винодельню. И есть дух
Ограбление снова утолтило меня (конечно, что он должен был где -то появиться, а затем по вине). На винодельне чешский чеш рассказал мне о смерти грабежа. История была ужасно трогательной. И еще более сладко, потому что это ложно. Но ее верит чехи, соотечественники великого богума. Чешский сказал следующее: когда Грабал лежал в больнице с иммобилизованными ногами, его привлекали птицы, которые были ранены за окном. Мистер Богумил заполз к подоконнику и рассылал птиц с больничным рациона. Тем временем он становился все более и больше вне окна, слушая разговоры о птицах. До того момента, как он потерял равновесие и не пролетел через окно, ударив до смерти.
На самом деле известно, что старый кролик пренебрегал как лекарством, так и
Болезнь и немоща. Может быть, он хотел попробовать себя как деревянного ангела, описанного им, распылялся во дворе во дворе Пражской церкви. Или, может быть, один из тех, кто часто казался ему и его дедушке, и папу после нескольких кувшинов моравского вина - Христа, Фридриха Великого, Лао Цзы.
Grabal, вероятно, величайший поэт современной Чешской Республики, который написал, слушали
история. Слышал из обычных праджанов в кирнитса-калабани-хворге богумиловской фантазии и стала шедеврами. Он знал весь мир, и тем временем ограбление работало либо на фабрике, где он сломал голову, либо в точке приема отработанной бумаги, где все Пражские кривошители снесли использованную бумагу. Его княжество -это замечательный чешский язык, вино, призраки и истории, переполненные жизнями половины. «Богумиль! Грагал! » Он обратился к своему образу
упрекнул голос его матери. Изображение было тихо. И Богумил записал истории. Он умер летом, когда он был высушен, сушеные старейшины-Жаки Кусто, Булат Окуджава, мать Тереза.
И сегодня я пришел к некоторым намекам, когда к нему пришли другие бессмертные старейшины.
И это странно - почти все люди, которых я уважаю, уже имели какие -либо отношения с этим мертвым человеком.
Я хотел побриться рано или просто ополаскивать лицо. Глядя в зеркало, я сказал себе: «Бохумиль! Грагал! » И до вечера он вошел в винодельню. И есть дух
Ограбление снова утолтило меня (конечно, что он должен был где -то появиться, а затем по вине). На винодельне чешский чеш рассказал мне о смерти грабежа. История была ужасно трогательной. И еще более сладко, потому что это ложно. Но ее верит чехи, соотечественники великого богума. Чешский сказал следующее: когда Грабал лежал в больнице с иммобилизованными ногами, его привлекали птицы, которые были ранены за окном. Мистер Богумил заполз к подоконнику и рассылал птиц с больничным рациона. Тем временем он становился все более и больше вне окна, слушая разговоры о птицах. До того момента, как он потерял равновесие и не пролетел через окно, ударив до смерти.
На самом деле известно, что старый кролик пренебрегал как лекарством, так и
Болезнь и немоща. Может быть, он хотел попробовать себя как деревянного ангела, описанного им, распылялся во дворе во дворе Пражской церкви. Или, может быть, один из тех, кто часто казался ему и его дедушке, и папу после нескольких кувшинов моравского вина - Христа, Фридриха Великого, Лао Цзы.
Grabal, вероятно, величайший поэт современной Чешской Республики, который написал, слушали
история. Слышал из обычных праджанов в кирнитса-калабани-хворге богумиловской фантазии и стала шедеврами. Он знал весь мир, и тем временем ограбление работало либо на фабрике, где он сломал голову, либо в точке приема отработанной бумаги, где все Пражские кривошители снесли использованную бумагу. Его княжество -это замечательный чешский язык, вино, призраки и истории, переполненные жизнями половины. «Богумиль! Грагал! » Он обратился к своему образу
упрекнул голос его матери. Изображение было тихо. И Богумил записал истории. Он умер летом, когда он был высушен, сушеные старейшины-Жаки Кусто, Булат Окуджава, мать Тереза.
И сегодня я пришел к некоторым намекам, когда к нему пришли другие бессмертные старейшины.
И это странно - почти все люди, которых я уважаю, уже имели какие -либо отношения с этим мертвым человеком.
Другие песни исполнителя: