Бруно Ферреро - Троянда
текст песни
20
0 человек. считает текст песни верным
0 человек считают текст песни неверным
Бруно Ферреро - Троянда - оригинальный текст песни, перевод, видео
- Текст
- Перевод
Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю.
На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка спитала поета:
— Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?
— Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
— Чим вона жила всі ці дні? — спитала молода француженка.
— Трояндою, — відповів поет.
«На світі є тільки одна єдина проблема — як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі», — писав Антуан де Сент-Екзюпері.
«Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого». (Мт. 13, 34)
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка спитала поета:
— Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?
— Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
— Чим вона жила всі ці дні? — спитала молода француженка.
— Трояндою, — відповів поет.
«На світі є тільки одна єдина проблема — як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі», — писав Антуан де Сент-Екзюпері.
«Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого». (Мт. 13, 34)
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Немецкий поэт Рильке некоторое время жил в Париже. Каждый день на дороге в университет он, вместе со своей подругой французской, пересекал очень многолюдную улицу.
На углу этой улицы пожилая женщина сидела и попросила милостыню для прохожих - всегда в одном и том же месте, все еще в качестве статуи, с вытянутой рукой, и его глаза опустились на землю.
Рильке никогда не давала ей милостыни, и его подруга часто находила некоторый грех.
Каким -то образом французская спросила поэта:
- Почему вы никогда не даете этого бедняку?
«Мы должны дать ей что -то для сердца, а не только за его руки», - ответил он.
На следующий день Рильке пришла с хорошей розой, которая только начала растворять, и дал ей бедную женщину. Внезапно нищая подняла глаза, посмотрела на поэта, и с жестом она работала с его усилиями, схватила его за руку и поцеловала ее ... и пошла, прижимая розу к ее груди.
Никто не видел это всю неделю. А потом женщина снова сидела в том же месте - тихо, стационарно, как и прежде.
- Как она жила все эти дни? Молодая французская спросила.
«Роза», - ответил поэт.
«В мире есть только одна проблема - как дать человечество некоторому духовному питанию, чтобы вызвать беспокойство духа. Необходимо, чтобы человечество орошалось с высоты. Слушайте: невозможно жить дальше, думая о холодильниках, политике, уравновешенах и кроссвордах. Невозможно двигаться дальше »,-написал Антуан де Сен-Эксупери.
«Все это говорило с людьми в притчах, и без притров ничего не сказали им». (Mt. 13: 34)
Из книги Бруно Ферреро "365 рассказов для души"
На углу этой улицы пожилая женщина сидела и попросила милостыню для прохожих - всегда в одном и том же месте, все еще в качестве статуи, с вытянутой рукой, и его глаза опустились на землю.
Рильке никогда не давала ей милостыни, и его подруга часто находила некоторый грех.
Каким -то образом французская спросила поэта:
- Почему вы никогда не даете этого бедняку?
«Мы должны дать ей что -то для сердца, а не только за его руки», - ответил он.
На следующий день Рильке пришла с хорошей розой, которая только начала растворять, и дал ей бедную женщину. Внезапно нищая подняла глаза, посмотрела на поэта, и с жестом она работала с его усилиями, схватила его за руку и поцеловала ее ... и пошла, прижимая розу к ее груди.
Никто не видел это всю неделю. А потом женщина снова сидела в том же месте - тихо, стационарно, как и прежде.
- Как она жила все эти дни? Молодая французская спросила.
«Роза», - ответил поэт.
«В мире есть только одна проблема - как дать человечество некоторому духовному питанию, чтобы вызвать беспокойство духа. Необходимо, чтобы человечество орошалось с высоты. Слушайте: невозможно жить дальше, думая о холодильниках, политике, уравновешенах и кроссвордах. Невозможно двигаться дальше »,-написал Антуан де Сен-Эксупери.
«Все это говорило с людьми в притчах, и без притров ничего не сказали им». (Mt. 13: 34)
Из книги Бруно Ферреро "365 рассказов для души"
Другие песни исполнителя: